Сторінка
8
Подібна інформація час від часу з'являлася в різних новинних розділах «Московського телеграфу». Але особливо ретельно велося тут відстеження літературних новинок, багато з яких до того ж докладно анотувалися. Бібліографічна робота «товстих» російських журналів залишиться їхньою сильною стороною аж до 1917 року.
Безсумнівно, рекламний характер носили публікації новинок паризької моди, що супроводжувалися кольоровими ілюстраціями. Одним з перших у Росії ввів цей звичай «Дамський журнал», що видавався П. И. Шаликовим. Виявилося, що тим самим стала задовольнятися насущна потреба певної частини аристократичних сімейств.
Не читаючи цілком журнальних текстів, багато дам світу і напівсвіту надзвичайно цікавилися новинками моди - адже здатністю її наслідувати найчастіше визначався престиж і ранг усього сімейства на соціальних щаблях. Чудово розуміючи це, діячі епохи комерціалізації преси - брати Полеві намагалися не втрачати прибуткової можливості.
Подібні вкладки мали місце й в інших номерах. Або, наприклад газета «Північна бджола»: комплект модних картинок додавався як безкоштовна премія передплатникам, про що широко повідомлялося в оголошеннях про підписку.
Саме оголошення про підписку на дане і деякі інші видання складали основний масив рекламних текстів у журналах післяреформеного періоду. І хоча їх рекламна тематика постійно розширювалася, 80 % всіх оголошень у «товстих» журналах до кінця століття складали повідомлення про друковану (книжкову і журнальну) продукцію [16;273].
Після реформи 1861 року більшість журналів почали орієнтуватися скоріше на різночинну, ніж на аристократичну аудиторію. Картинки паризьких мод відійшли в спеціалізовані видання, хоча у вигляді безкоштовних додатків вони фігурували як принада аж до XX століття. Тепер на рекламних сторінках солідних журналів з'являються інші картинки - чорно-білі відбитки штрихових малюнків, що представляють торговельні новинки, типу друкарських машинок «Ремінгтон» або сільськогосподарських машин новітньої конструкції. У звичайному випадку рекламні повідомлення займали одну - дві сторінки при відкритті журнальної книжки і чотири - п'ять сторінок - у її кінці. Початкова сторінка коштувала в 80-і роки XIX століття до 50 карбованців, останні - удвічі менше[16;274]. До кінця століття рекламна тематика серйозних журналів «Вісника Європи», «Північного вісника», «Російська думка» зберігала коректність і правила гарного смаку. Тут, на відміну від газет (навіть «якісних»), не з'явилося крикливості, розв'язності, надмірної експресії. Рекламні тексти витримані в інформативно - змістовному, діловитому, серйозному тоні. Крім книжково - журнальної продукції і новинок техніки, значне місце стали займати повідомлення про відкриття художніх і промислових виставок, видовищні заходи, відпочинок на курортах. Докладно описує модерністськи орієнтований журнал «Північний вісник» у номерах за 1896 рік достоїнства курортного сезону на Липецьких мінеральних водах. Тут розказано про прекрасний клімат, задоволення гуляти у лісі, приймати купання, про цілющі властивості вод, кількість і якість лікувальних процедур, кваліфікацію лікарів і навіть ціни у готелях і ресторанах. Ринкова економіка, затверджуючись в Росії сто років тому, брала приступом навіть такі цитаделі елітарності, як символистськи - модерністський журнал.
Але найбільшою дохідливістю до масової аудиторії відрізнялася реклама, що публікувалася в ілюстрованому щотижневику «Нива». Це видання примітне і своїм довгожительством, і успішним розширенням тиражу. У перший рік виходу - 1869-й - було 9 тисяч екземплярів, у 1891 році - 115 тисяч, а до початку XX століття вже 235 тисяч екземплярів [16;275], що з'явилося рекордним для журнальних видань. «Нива» перестала друкуватися лише в 1918 році. Її програма - масового журналу для сімейного читання - з ухилом у характерний для настання масової культури сентименталізм, романтизація побуту, містичні сюжети - ніяк не гармоніювала з торжеством пролетарської ідеології. Але для рубежу століть «Нива» була знаменням часу, і саме в ній рекламним публікаціям була приготована максимальна ефективність. Цілком обґрунтовано на рубежі XX століття редакція заявляло: «Деякі частки погодинні видання в Росії виявили таку довговічність, і жодне з них не досягло такого широкого, повсюдного поширення, як наш журнал. Він читається в місті і селі, у центрі СРСР і на її краї; ви його зустрінете й у скромному житлі міського або сільського трудівника, і в розкішній вітальні багатої або впливової людини; немає куточка в СРСР, куди б він ні проникав; усі його читають, усі знають» [16;275].
Особливою популярністю «Нива» користувалася в жіночої аудиторії. Журнал не зійшов з виграшного шляху завоювання популярності: у числі безкоштовних додатків видається щомісячний огляд паризьких мод. І в цілому адресована жінкам реклама в «Ниві» складала біля половини її загальної кількості. Тут лідирували тексти, пов'язані з різними способами зберегти і збільшити красу, привабливість, життєрадісність жіночого вигляду. Мала місце незліченна кількість повідомлень про парфумерні і косметичні вироби, особливо вишукані предмети туалету. Тим дамам, що будуть приймати пігулки «Марбор» рекламіст обіцяє красиві груди, а тим, хто придбає березовий бальзам доктора Ленчіля гарантується гладкість і білизна шкіри обличчя і рук.
Завантажити реферат