Сторінка
7
У петрівських «Відомостях» популяризуються мінеральні води Олонца. У № 2 за 1719 рік газета переконливо радить відвідати знову відкритий курорт. Престижність курорту підкріплювалася посиланням на поїздки туди придворних. Паралельно з'являються друковані листки на ту ж тему.
Іноді в «Відомостях» публікувалися списки книг, що тільки - но вийшли з - під типографського верстата.
Так починалася розгорнута бібліографічна реклама в російській
культурі. Незабаром оформлюється особливий жанр бібліографічної реклами - каталог. Наприклад, у листопаді 1723 року в Московській друкарні надруковано 80 екземплярів каталогу «рукописныхъ книгъ въ синодальній бібліотеці обретающихся» [16;149].
У XVIII столітті росіяни мали справу ще з двома газетами: «Санкт - Петербурзькими відомостями» і «Московськими відомостями». «Санкт - Петебурзькі відомості» видаються Академією наук з 1728 року. На відміну від петровського первістка ця газета виходила регулярно: у перший рік видання - один, а потім - два рази на тиждень. Тут також одне з ведучих місць у відділі оголошень займають списки книг, що видавались Академією наук. Поряд з урядовою рекламною інформацією, характерної для «Відомостей», тут починається практика комерційних оголошень. Саме вони переважно заповнюють відділ «для звістки», де розташовуються під рубриками: «Продажу»; «Підряди»; «Від'їжджаючі».
Торговельні і ремісничі шари населення столиці, вітчизняні й іноземні підприємці побачили, нарешті, у газеті засіб для рекламування своєї продукції. Редакція охоче йшла їм назустріч, переслідуючи власний фінансовий інтерес: тираж газети був невеликий (500-600 екз.), його реалізація по 4 коп. за номер не покривала витрати Академії на видання газети.[16;151]
Оголошень публікувалося усе більше. Поступово вони виділилися в спеціальний додаток - суплемент.
У середині XVIII століття відділ оголошень по обсязі зрівнявся з основною інформаційною частиною газети. І, як справедливо відзначає А. П. Кисельов, «оголошення ставало якщо не єдиною, то основною формою інформації про економічне і культурне життя»[16;151].
Відбувався динамічний розвиток і зміцнення російської економіки ціною жорсткості кріпосницьких порядків.
Усе більш диференційовано реклама «Санки - Петербурзьких відомостей» відбиває економічне життя: публікуються повідомлення про банкрутства, про стягнення векселів кредиторами, про примусовий розпродаж з торгів маєтків, у тому числі за розкрадання казенного майна. А поряд з цим повсякденне приватне життя.
Приділяється значна увага і рекламі видовищ, причому деякі тексти, розміщені в газеті, дуже нагадують ті самі «перелікові» афіші, що розклеювалися по стінах і передавалися з рук у руки.
У 1756 році під егідою Московського університету вийшла газета «Московські відомості». Її структура, організація матеріалу по рубриках були подібними з «Санкт – Петербурзькими відомостями».
Подібною спочатку була і реклама. Зміни в змісті й оформленні цієї газети зв'язані з діяльністю знаменитого просвітителя Н. И. Новикова. Він, взявши в оренду друкарню Московського університету, редагував «Московські відомості» з 1779 по 1789 роки.
Головним нововведенням став докладний бібліографічний відділ, що мав заголовок «Про російські книги». Тут містилася регулярна реклама книг, що вийшли в університетській друкарні, і повідомлялося про всі новинки, що продавалися в університетській книжковій крамниці. Видавець пояснив в особливому «Оголошенні» у № 104 за
1784 рік, що до звісток про нові книги «завжди додані будуть найголовніші показання матерій, що утримуються в них, щоб по тому читачі могли самі судити про достоїнства їх»[16;151].
Популярність газети при Новикові значно зросла - її тираж складав 4 тисячі екземплярів, формат - 17х20,6 см, кількість сторінок - від 4 до 16. Тематика оголошень розширюється[16;152]. Крім так званих «казенних», тобто офіційних державних, оголошень, характерних для рубрик «Підряди», повідомлень «про продажі з публічних торгів майна боржників, повідомлень про розшук швидких кріпаків» [16;152-], що лідируючу позицію починає займати реклама купецьких корпорацій, найму працівників, пропозиції послуг з боку медиків, гувернерів, модисток. Так, медик Йосип Мадже в 1780 році тричі через невеликі проміжки повідомляє про ефективність свого лікування і посилається для доказу цього на свідчення півтора десятків хворих, що вилікувалися. Це - новий тип аргументації для російської газетної реклами, успішно перенесений із західних зразків.
Ще більш наполегливо використовує рекламне умовляння в «Московських відомостях» за 1786 рік садівник Яків Андрієв. Це оголошення з'являлося в газеті протягом усього року. А в останньому номері «Московських відомостей» за 1786 рік виділяється своєю експресивністю оголошення французької модистки. При редакторстві Новикова рекламна служба працювала досить успішно. І не дивно: за півтора десятиліття до оренди «Московських відомостей» у своєму першому сатиричному журналі «Трутень» Н. И. Новиков вже ознайомив співгромадян з типами рекламних текстів. Тоді він підходив до таких повідомлень іронічно у відповідності зі стилем видання. Однак і в пародійному варіанті відпрацьовувалися структурні особливості рекламної творчості.
Тут також обіграються найбільш характерні рекламні газетні рубрики: «Підряди»; «Продаж»; «Видовища»; «Книги»; «Від'їжджаючі». Глибоко вкорінюється в російській культурі вже із середини XVIII століття жанр рекламного оголошення. В усі століття сатирики прагнули висміювати найбільш популярні, розповсюджені явища свого часу. Популярність же жанру оголошень не залишає сумнівів.
Навіть кращі журналісти епохи вважали необхідним прокоментувати їх. Наприклад, у другому номері нового журналу «Вісник Європи» за 1802 рік Н. М. Карамзин виражає здивування з приводу оголошення в одному з грудневих номерів столичної преси. У замітці «Чудне» він коментує пропозицію французького гувернера, що відкрив біля Парижа пансіон для російських дворян і що пропонував учити їх російській мові. Можна сказати, що лише на рубежі XIX століття в Росії формується навичка до ділового сприйняття рекламних газетних публікацій.
У першій четверті ХІХ століття з'являються «товсті», літературні журнали - «Вісник Європи», «Син Батьківщини», «Московський телеграф». Рекламних розділів у цих виданнях немає - є активна популяризація книжкових новинок, барвисті оповіщення про новинки паризької моди з додатком кольорових картинок і публікації, які можна розглядати як варіанти прихованої реклами. Наприклад, у розділі «Московські записки» «Московського телеграфу» за 1825 рік повідомлялося: «Поздоровляємо жителів Москви з появою диво - Акули, страшної рибини, що на друзки ламає човни і кораблі, на якій вільно можуть сидіти 15 чоловік, що з великими зусиллями вдалося, нарешті, прибити якірним ударом; але навіщо переказувати те, що самі глядачі почують від красномовного хазяїна Акули! Нехай поспішають цікаві і подивляться на риб'ячу шкіру, утім, складену з декількох шматочків, або почекають до Святого тижня: тоді насолодяться вони цим величним видовищем під Новинським» [16;272]. Типові реквізити рекламного тексту в цій публікації відсутні, але весь її зміст носить відверто рекламний характер, збуджуючи цікавість і підказуючи нехитрі шляхи її задоволення.
Завантажити реферат