Сторінка
14
Реклама в тематичному додатку, як правило, більш ефективна, ніж на смугах журналу або газети. Зв'язано це з тим, що читачі більш уважно вивчають тематичну пропозицію. Як правило, виймають додаток з основного видання. Часто довго зберігають і користуються ним. У залежності від типу додатка і ситуації на ринку тривалість дієвості реклами в ньому може доходити до року.
Звичайно додатки випускаються на тім же папері і тим же форматом, що й основне видання. Однак коли використовується папір кращої якості і інший формат, то додаток більше різниться від газети або журналу, залучає більше уваги і тому має більший рекламний ефект.
В одних виданнях додатки не випускаються зовсім, в інших - від випадку до випадку, треті мають річні програми. В останньому випадку рекламодавці мають можливість враховувати можливості додатків при плануванні своєї рекламної діяльності на тривалий термін.
Тематика додатків звичайно зв'язана з інформаційним змістом основного видання. Якщо це популярна газета, то додатки звичайно присвячені масовим товарам і послугам: «Нерухомість», «Автомобілі», «Відпочинок», «Побутова техніка», «Одяг», «Продукти» і т.д. Якщо це спеціалізований діловий журнал, то темами можуть бути «Комп'ютери», «Офісні меблі», «Засоби зв'язку», «Безпека», «Професійне навчання» і т.д.
Тематика додатків також залежить і від подій, до яких вони пристосовуються: «Різдвяні подарунки», «Усе для 1 - го вересня», «Улюбленим до 8 - го березня», «Весна - садовий інвентар»,«Осінь - час курток і плащів» і т.д.
Регіональні додатки цікаві для рекламодавця тим, що з їхньою допомогою можна впливати не на всю територію, де поширюється видання, а на її певну частину. Це важливо, коли товари або послуги рекламодавця поширюються на певній частині території. Або коли рекламодавець хоче випробувати рекламу або сам товар на певній невеликій території, заощаджуючи в такий спосіб значні засоби.
Можливість випуску регіональних додатків залежить від того, яким образом друкується саме видання. Якщо газета або журнал друкує тираж частинами, у декількох друкарнях або в одній, але кількома частинами, то можна контролювати кількість екземплярів і на якій території їх буде поширено. До цих екземплярів і можна вкладати додаток, що, потрапляючи у певний район, і буде регіональним.
Якщо тираж друкується цілком в один захід, то випускати регіональні додатки технічно дуже складно. Потрібно вкладати додатки до уже надрукуваних, покладених і упакованих екземплярів. У такому випадку послуга часто стає занадто дорогою і невигідною рекламодавцеві.
Поліграфічне устаткування і система поширення багатьох, навіть невеликих, закордонних видань дозволяє їм випускати достатнє для нестатків рекламодавців кількість регіональних вкладок. В Україні сьогодні більшість видань не може запропонувати своїм рекламодавцям регіональне поширення додатків. Багато національних газет, що друкують свій тираж у друкарнях різних міст країни, намагаються використовувати цю технічну особливість для випуску регіональних додатків. Але організація друку додатків на місцях або їхня доставка з друкарні іншого міста часто робить задумку занадто складною і дорогою. До того ж ці додатки будуть поширюватися на територіях, де виходять місцеві газети, найчастіше в багато разів перевищуючі національні за тиражем в конкретному регіоні.
Електронні додатки або електронні версії традиційних газет і журналів з'явилися завдяки народженню глобальної комп'ютерної мережі Інтернет, розвиткові «Wог1d.Wide Wеb». Саме «Всесвітня павутина» зробила Інтернет із системи для професіоналів систему для масових користувачів - читачів електронних газет і журналів.
У мережі є як власне електронна преса, так і електронні додатки до вже існуючих друкованих видань. Причому кількість мережних видань постійно росте. Якщо на початку 95-го в Інтернет нараховувалося близько 100 видань, то в середині 1996-го - уже більш тисячі [8;38].
У 1996 році в США з 1 700 щоденних газет свої додатки в мережі мали близько 400 [8;38]. Ще 200 додатків були представлені щотижневими газетами [8;38]. Наприклад, більш 30 % передплатників електронних додатків «Тhе Wа11 Stгееt Jоuгnаl» одночасно підписувалися і на друковану версію.
Проникнення українських газет і журналів в Інтернет почалося трохи пізніше. Проте, у 1999 році нараховувалося вже близько 300 українських засобів масової інформації, представлених в Інтернет [8;38].
Додатки до «паперовоих» газет і журналів звичайно перевершують по якості своїх мережних «родичів». Це зв'язано з тим, що традиційні медіа мають більш професійні кадри і відпрацьовані інформаційні технології (збір, обробка даних).
Електронні додатки дозволяють «паперовим» виданням, з одного боку, працювати на нову аудиторію людей - тих, що отримують інформацію з комп'ютера, з іншого боку - одержувати нові інформаційні можливості. Так, якщо для публікації матеріалу в звичайній газеті потрібні дні або, у кращому випадку, години, то для розміщення новини на сайті може бути досить і кількох хвилин.
Крім того, електронний додаток зручніше для читачів у плані пошуку потрібної інформації. Її можна легко знайти в архівах за допомогою пошукової системи.
Важливою, також, є і та обставина, що в додатку не настільки актуальні обмеження на обсяг, ніж у традиційній пресі. Виходить, тема може бути розкрита більш глибоко, з більшою кількістю фактів, аргументів, думок і т.д.
При необхідності можуть бути використані відеозображення і звук. У такому випадку, наприклад при інтерв'ю, можна почути або побачити співрозмовника журналіста в дії, що безумовно підсилить сприйняття надрукованої інформації.
Важливим також є і те, що редакції електронних ЗМІ одержують можливість прямого спілкування з читачем через «чатрум».
Коло читачів електронних версій постійно розширюється.
Відбувається це в зв'язку з ростом числа користувачів комп'ютерів. Вже в 98 році послугами Інтернет в Україні користувалося близько 600 000 чоловік.[8;39] У світі в цей же час 113 - мільйонів (62 у США, 20 у Європі, 14 в Азії і на Близькому Схід і т.д.) [8;39]. .
Одночасно міняється якісний склад електронної аудиторії. Якщо спочатку в мережі працювали в основному люди, професійно зв'язані з комп'ютерним світом, то поступово в зв'язку зі спрощенням технологій до них стали додаватися і представники інших професій.
Так, у 98-м році за оцінками провайдерів в українському Інтернеті було наступне співвідношення користувачів [8;39]. :
20 % - приватні особи, що працюють поза сектором комп'ютерних технологій;
25 % - керівники різних рангів, включаючи держслужбовців;
10 % - діячі культури, мистецтва;
10 % - студенти і учнівська молодь;
35 % -люди, які переважно
відносяться до світу науки і комп'ютерних технологій
.Незабаром в аудиторії електронного видання можна буде зустріти представників усіляких професій, соціальних шарів. І в зв'язку з тим, що загальна кількість людей і окремих категорій, що звертаються до електронних версій, увесь час росте, реклама в них стає для рекламодавців усе більш привабливою. Вже в 1995 році на рекламу в мережі було витрачено більш 40 мільйонів доларів [8;40]. І з кожним наступним роком ця цифра тільки росла.