Сторінка
2

Розвиток реклами у пресі та її стан у ХХІ столітті

Знайдені археологами власне письмові рекламні тексти датовані більш пізніми періодами. Це, в першу чергу, стихійні автографи, залишені звичайними жителями античних міст на стінах будинків, храмів, портиків і т. д. Головними документальними свідоцтвами наявності графіті являються написи, зняті археологами і істориками культури зі стін Помпеї. Графіті - це продряпування будь – яким жителем міста на стінах , портиках, спорудах своїх думок, закликів, міркувань чи просто заяв про себе. Що не несуть важливої інформації.

Графіті являють собою синкретичні утворення, оскільки серед них зустрічаються як рекламні тексти, що несуть професійні сліди типових об’яв, так і написи, які не мають жодного відношення до об’яв. Це можуть бути і ліричні роздуми, і строфи віршів, і зізнання в коханні. А отже можна вважати, що графіті – це форма особистісної самореклами.

Серед стихійних написів згодом виділяються професійно орієнтовані. Дуже енергійно рекламувались терми (античні лазні) – улюблене місце відпочинку римських громадян. Інші графіті пропонували зняти віллу.

В античності формою розповсюдження письмових об’яв були також папірус, воскові таблички. У Британському музеї зберігається папірус, де записані два тексти, пов’язані з продажем людей. Торгівля живим товаром складає найбільший масив у об’явах античних міст. Ще більш високу степінь професіоналізму в писемній рекламі виявляє такий специфічний феномен античності, як альбум. Слово „album” походить від поняття „білий”. В римську епоху явище album – представляло собою ділянки на міських стінах, на просторих частинах будинків, які були вибілені білою фарбою чи вапном, для того, щоб на них писалися поточні об’яви.

Римська протогазета, на відміну від помпейських написів і картин, у нашому розпорядженні відсутня, але посилання на неї ми можемо знайти у Тацита, Сенеки та інших авторів античного періоду. Це два „видання”, що продовжували традицію „album”: тексти, написані фарбою на білій поверхні.

Перший варіант називався „асtа sеnаtus” („справи сенатські”). На спеціально вибіленій території чорною фарбою писались останні рішення сенату. Ця акція була задумана і реалізована Юлієм Цезарем у 59 році до н. е., коли він був консулом.

Потім Октавіан Август, що замінив Цезаря, ввів інший варіант повідомлень: „acta diurni popuili romani” („повсякденні справи римського народу”). Вони представляли з себе достатньо широкий білий плацдарм, на якому повідомлялись вже й повсякденні події. Там було відведено місце для коротких повідомлень типу об’яв. Про це ми можемо судити з посилань на листи Сенеки до Луциллія, у яких автор жаліється, що в який екземпляр „acta diurna” не заглянеш, усюди об’яви про розлучення римських матрон. З цього і можна судити, що початок особистісних об’яв – римська протогазета.

Наступним жанром реклами була афіша, у яку трансформувались античні об’яви. Відмінність афіш - висока степінь письмової деталізації. Тоді як об’ява як в письмовій та усній формах зобов’язана бути короткою, спресованою. Інформаційна структура афіші набагато складніша і розгалужена.

В середні віки практикувався своєрідний жанр письмової реклами, документальні відомості про який приводять англійські дослідники застосовно до Лондону. В життя цієї столиці на протязі XIV – XV ст входять написані від руки короткі об’яви, названі si quis. Цими словами зазвичай починались звернення в рукописних об’явах, виконаних писцями на замовлення людей.

Такі записки часом клеїлись де завгодно. Особливо багато їх було на найбільш людних трасах.

Письмові форми культури, все більш наполегливо заявляючи про себе, проникли в суспільний побут, посилюючи попит на грамотних, освічених людей. Рукописні книги.

Збільшений попит на письмову продукцію різноманітних жанрів: книги, памфлети, листівки, афіші – був головним стимулом винайдення друкованого способу їх тиражування і становлення нового етапу рекламної діяльності.

Зоря Нового часу ознаменувалась технічним переворотом у сфері масових комунікацій. Винайдення друкарського верстату з рухливими, змінними літерами німецьким дворянином Іоганном Гуттенбергом дуже вплинуло на розвиток цивілізації. Між іншим В Китаї набірний спосіб був відомий з ХІ ст., але особливого враження на соціум не справив.

Винахід Гутенберга опинився на гребні грандіозних зрушень у суспільстві, що вже мали місце на той час, і стало відповіддю на його гостро назрілі запити.

На початку XV ст. Потреба в письмово зафіксованій і фундаментальній інформації відчувалась в розрісшихся виробничих і фінансових структурах, купечеських об’єднаннях, адміністративних апаратах сформованих національних держав і, нарешті, закріплені за минулі два століття університети – центри богослов’я і загальної освіти. Потреба в масовому розповсюдженні інформації вже не вдовольнялась лише усною і зображальними видами комунікації. Монастирські і міські центри перепису книг не справлялися з напливом замовлень, гравіровані летючі листки не встигали ввібрати в себе актуальні тексти, призначенні для широкої аудиторії.

Згодом типографії створюються в Страсбурзі, Аугсбурзі, Нюрнберзі, Базелі, Парижі . На початку XV ст – 1500 році – працювали 200 типографій в 69 містах. Цей процес, справедливо названий культурологами третьою інформаційною революцією (перша – формування мовлення, друга – винайдення писемності), мав серйозні наслідки для розвитку рекламної діяльності.

В найближчі десятиліття після початку друкованого тиражування друкованого летучого листка стає улюбленим жанром комерційної і політичної реклами. Частіше всього це був невеликий відрізок паперу , з виділеним крупним шрифтом початком першої строки, що заміняла заголовок. Подібно до того, як це практикувалось в рукописних летучих листках, а текст часто обрамляла гравірована рамка. Іноді в графічний набір включалась графічна ілюстрація.

Серед об’єктів друкованої реклами на початковому етапі лідируючу позицію займають типографські повідомлення про книжні новинки, а також набори оперативних та короткі відомості в летючих листках. Саме в нетрях книготоргової діяльності активно розвивається жанр друкованої об’яви, який поступово змінювався si quis. Одну з перших подібних об’яв про свої видання зробив типограф Генріх Еггештейн у Страсбурзі в 1466 році. Біля 1470 року його приклад наслідували не менш ніж чотири типографії у Майні, Базелі, Страсбурзі, Римі. А ще через кілька років звернувся до жанру друкованої об’яви англійський видавець Уільям Кекс тон, німецький – Антон Кобергер і венеціанський Ерхард Ратодольт. В ході подальшого сповіщення про діяльність типографій короткий текст об’яв змінюється на розгорнутий перелік останніх видань, створюючи нові рекламні жанри = каталог, проспект, прейскурант.