Сторінка
7

Підхід до розробки теоретичних засад стратегічного планування у сфері державного управління забезпеченням національної безпеки держави

Враховуючи значну динаміку змін зовнішнього та внутрішнього середовища у сфері національної безпеки, необхідно забезпечити безперервність стратегічного моніторингу та аналізу із застосуванням новітніх інформаційно-комунікаційних технологій, що уможливить своєчасне прийняття стратегічних рішень. Отже, як зазначалося, без створення інформаційно-аналітичної системи СЗНБУ неможливо об’єктивно й однозначно оцінити переваги, вади, продуктивність та ефективність цієї системи.

Під час стратегічного моніторингу та аналізу зовнішнього середовища мають бути досліджені три основних категорії об’єктів [13]: чинники й тенденції; головні суб’єкти, від яких залежить надходження ресурсів; реальні та потенційні партнери і супротивники (конкуренти). Для сфери забезпечення національної безпеки це передусім моніторинг та аналіз геополітичної, геоекономічної, воєнно-політичної та воєнно-стратегічної ситуації у світі та регіоні, а також виявлення динаміки їх змін. Під час формування стратегії та інших стратегічних документів у сфері забезпечення національної безпеки України слід зважати на основні світові тенденції, що в подальшому впливатимуть на розвиток ситуації у цій сфері. У роботі Г. Г. Почепцова наведено дев’ять чинників, що впливатимуть на формування геополітичної, геоекономічної, воєнно-політичної та воєнно-стратегічної ситуації у світі та регіоні у двадцять першому столітті: виникнення множини центрів сили; ядерна зброя і можливість виникнення ядерного тероризму; демографія (населення розвинутих країн старішає, його кількість зменшується, населення країн «третього світу» збільшується, стає молодшим); природне середовище: екологія стане визначальним фактором, постануть проблеми доступу до води, енергії, землі; глобалізація; інформаційна революція, яка збільшує нерівність між країнами, створює нові загрози та можливості інформаційних воєн; кризи ідентичності; революція у військовій справі; управління в умовах стресу.

За здійснення стратегічного моніторингу та аналізу внутрішнього середовища мають бути дослідженні також три основних категорії об’єктів [13]: ресурси (вхідні дані), поточна стратегія (процес), якість роботи системи (вихідні дані). Останнє передбачає наявність системи критеріїв та показників, відповідної методики, за якою має здійснюватися оцінка ефективності функціонування СЗНБУ, можливість порівняння прогнозних сценаріїв, сформованих комплексною моделлю, з фактичним станом внутрішнього та зовнішнього середовища.

Так, наприклад, для воєнної складової СЗНБ за реалізації довгострокового оборонного планування (12 років) стратегічний моніторинг та аналіз має здійснюватися за основними напрямами оцінки:

· стану та визначення тенденцій розвитку воєнно-політичної, воєнно-стратегічної обстановки та соціально-економічної ситуації у державі та світі;

· розвитку воєнних організацій провідних держав світу;

· сучасних збройних конфліктів;

· реальних і потенційних загроз національній безпеці України у воєнній сфері;

· характеристик Збройних Сил України та інших військових формувань, що визначають їх готовність до виконання визначених функцій і завдань;

· вимог нормативно-правових актів стосовно підстав і повноважень та способів, згідно з якими повинні діяти суб’єкти та об’єкти планування, у тому числі щодо строків дії нормативно-правових актів з питань довгострокового оборонного планування, строків та порядку розроблення державних програм розвитку формувань і планів їх утримання та розвитку;

· проблем у сфері оборони та військового будівництва, шляхів їх розв’язання;

· результатів виконання державних програм розвитку формувань і планів їх утримання та розвитку;

· матеріальних, фінансових, та людських ресурсів, що виділяються на розвиток формувань;

· прогнозних показників видатків зведеного бюджету на оборону [3, 22].

В інтересах середньострокового оборонного планування (6 років) додатково має здійснюватися моніторинг та аналіз функцій та завдань формувань за мирних та воєнних часів; макроекономічних показників розвитку національної економіки; прогнозних показників видатків державного бюджету на оборону з урахуванням показників державного оборонного замовлення. За реалізації короткострокового оборонного планування (2 роки) мають також аналізуватися бюджетні запити суб’єктів оборонного планування та оборонного замовлення. Але необхідно зазначити, що сьогодні існує проблема розробки та реальної імплементації ефективних механізмів стратегічного моніторингу та аналізу у сфері оборони та військового будівництва та їх поширення з врахуванням особливостей на інші складові сфери забезпечення національної безпеки України.

У процесі стратегічного планування передбачена спеціальна процедура стратегічного моніторингу та аналізу — Огляд сектору безпеки, результати якого мають бути основною інформаційною базою для розробки Стратегії національної безпеки України та стратегій для кожної складової національної безпеки, зокрема Стратегії воєнної безпеки. Але чинним законодавством не визначено механізм здійснення цього Огляду, відсутні єдина методологія та підходи до його проведення і формування на його основі відповідних документів. Виняток становить тільки сфера оборони та військового будівництва: згідно зі ст. 9 Закону України «Про організацію оборонного планування» передбачено здійснення Оборонного огляду.

Оборонний огляд — процедура оцінки стану та готовності Збройних Сил України та інших військових формувань до виконання завдань у сфері оборони, за результатами якої створюється Стратегічний оборонний бюлетень і вживаються заходи щодо зміцнення обороноздатності держави.

Вперше в Україні Оборонний огляд було проведено у 2003—2004 роках, на його основі у 2004 та 2005 роках було розроблено й затверджено відповідно Стратегічний оборонний бюлетень на період до 2015 року та Державну програму розвитку Збройних Сил України на 2006—2011 роки.

Серед основних недоліків цього Оборонного огляду була, по-перше, низька достовірність та неповнота отриманих даних; по-друге, обмеженість цього Огляду станом і перспективами реформування та розвитку тільки Збройних Сил України без врахування інших суб’єктів цієї сфери. Що стосується низької достовірності результатів Оборонного огляду, то підтвердженням цього є суттєві розбіжності між якісними та кількісними показниками Стратегічного оборонного бюлетеня на період до 2015 року та Білої книги 2005: оборонна політика України [26, 23].