Сторінка
4

Підхід до розробки теоретичних засад стратегічного планування у сфері державного управління забезпеченням національної безпеки держави

· враховувати обмеження нормативно-правового плану, які є характерними для стратегічного планування у сфері державного управління забезпеченням національної безпеки держави.

За допомогою моделювання ситуацій генеруються ймовірнісні, з точки зору дослідження, сценарії розвитку подій. Для формування сценаріїв також використовуються результати здійснення стратегічного моніторингу та аналізу стану зовнішнього та внутрішнього середовища. Останнє вкрай важливо для забезпечення реалізації принципу постійної адаптації, оскільки на основі вихідних даних стратегічного моніторингу та аналізу має прийматися рішення щодо відповідності застосування конкретної теорії для пояснення процесу, що досліджується. У разі виявлення суттєвих суперечностей ці дані є базою для формування нових гіпотез, ситуацій, моделей, прогнозування сценаріїв, виявлення тенденцій тощо, що і складає сутність адаптивного управління розробкою теоретичних засад стратегічного планування.

За моделювання ситуацій та генерування сценаріїв, а також за здійснення адаптивного управління необхідно, як зазначалося, враховувати реальні обмеження на діяльність системи забезпечення національної безпеки, насамперед нормативно-правового характеру. Тому ситуації та сценарії мають фільтруватися з метою формування їх допустимих множин для здійснення досліджень.

Генерація сценаріїв, насамперед передбачає прогнозування динаміки змін у сфері забезпечення національної безпеки з метою завчасної підготовки сектору безпеки до реальних та потенційних загроз (викликів, ризиків) з урахуванням його інерційності та обмеженості ресурсів. При цьому прогнозування має охоплювати такий термін, щоб і оборонно-промисловий комплекс, і Воєнна організація держави мали достатньо часу на адекватне реагування.

Враховуючи, що існуючий методичний апарат прогнозування соціально-економічних процесів і розвитку складних систем будується переважно на методах експертного оцінювання, екстраполяції, соціального опитування і дає надто неточні прогнози без їх кількісного обґрунтування, для цілей прогнозування сценаріїв пропонується застосування методу прогнозування динаміки ситуації з використанням експертно-значущих проміжних станів [11].

З окремими фрагментами сформованого сценарію в лабораторії здійснюються прості експерименти, метою яких є оцінка рівня загроз (викликів, ризиків) та динаміки їх змін, виявляються суперечності, формулюються нові закономірності, причинно-наслідкові залежності, сталі зв’язки та аналізуються можливості застосування існуючих теорій щодо їх пояснення. У разі неспроможності використання існуючих теорій для розв’язання суперечності для обґрунтування результатів експериментів створюється нові мікротеорії mti та на їх основі узагальнена мікротеорія mt, яка пояснює прості ситуації, що розглядаються, і можливі варіанти їх розвитку на час прогнозу Tпр. При цьому окремі прості ситуації можуть у цій теорії ставати змінними. Мікротеорії mti та узагальнена мікротеорія mt можуть являти собою результат модифікації існуючих теорій, їх комбінації та об’єднання або застосування та впровадження нових підходів для обґрунтування отриманих результатів експериментів (створення принципово нових мікро теорій).

У комплексній моделі одночасно оцінюється вплив даного сценарію на можливість забезпечення необхідного рівня стабільності та захисту національних цінностей, національних інтересів і їх просування у зовнішньому середовищі. Для обґрунтування результатів моделювання комплексною моделлю формулюються загальні закономірності процесу забезпечення національної безпеки держави, причинно-наслідкові залежності, гіпотези, теореми тощо і створюється макротеорія МK1 щодо сценарію в цілому. У спосіб безпосереднього аналізу обраного сценарію здійснюється ітерація і формується черговий варіант штучної теорії з наступним її узагальненням з макротеорією МK1. Результатом цього узагальнення є створення задовільної для дослідника макротеорії МK.

Ускладнюючи штучну реальність, запроваджуючи нові змінні, враховуючи нові чинники та обмеження, дослідник повторює процедуру, створюючи дедалі адекватніші мікротеорії mt1 . mtn та макротеорії M2 . МK, на основі об’єднання яких формується метатеорія MT, яка б дозволяла отримувати mt+1 на основі m2 .mt або макротеорії МK+1 на основі M2 . МK. Адаптивне управління цим процесом здійснюється під час процесу державного управління забезпеченням національної безпеки держави.

Необхідно також зазначити, що у зв’язку з різними умовами, чинниками, обмеженнями, динамікою змін тощо у кожній i-й (i=1 .L) офіційно визначеній сфері національної безпеки [2] запропонований метод доцільно застосовувати окремо, будуючи метатеорії МT1 . МTL за принципом багатоканальної системи: кожен i-й канал в загальному випадку є унікальним і пристосований до конкретних умов застосування (розробки теоретичних засад для своєї сфери). Загальна метатеорія МOT має формуватися як об’єднання метатеорій МT1 . МTL.

Рішення щодо відповідності загальної метатеорії МOT реальному процесу, що досліджується, приймається на основі рішень щодо кожної з її окремих складових МTi (i=1 .L). У разі невідповідності хоча б однієї з цих часткових МTi-метатеорій реальному процесу приймається рішення про необхідність доопрацювання загальної метатеорії МOT. Для пошуку загального рішення (за умови можливості формалізації процесу, що досліджується) і визначення за результатами експерименту допустимих множин для метатеорій МTi, а також враховуючи суттєвий взаємозв’язок та взаємовплив різних сфер національної безпеки, доцільно застосовувати апарат нечітких множин і відомий принцип Парето. Згідно з цим принципом в конкретній окремій МTi мають здійснюватися такі зміни, які не суперечать і не погіршують стан інших складових МOT. Якщо відсутня апріорна інформація відносно областей допустимих множин для МTi і не має можливостіїх визначити під час здійснення експерименту, то для таких умов може бути застосовано апарат теорії можливостей [20].

Найскладнішим і одночасно найменш дослідженим питанням є обґрунтування порогів прийняття рішень під час майже всіх процедур формування відповідних теоретичних засад стратегічного планування у сфері державного управління забезпеченням національної безпеки держави. Це питання потребує додаткового дослідження.