Сторінка
1
Протягом останніх місяців 2004 року відбувся сплеск суспільно-політичної активності релігійних організацій, який перевершив їх соціальну активність, що спостерігалася протягом усього часу від здобуття Україною незалежності. У статті аналізується позиція різних релігійних організацій під час „помаранчевої” революції.
Незважаючи на пряму заборону закону на участь релігійних організацій у політичних процесах (згідно з вимогами статті 5 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації” їм не дозволяється здійснювати політичну агітацію, а в частині 3 статті 16 цього ж Закону зазначено, що за політичну агітацію релігійні організації можуть бути примусово ліквідовані в судовому порядку), вони виявили відверте небажання бути сліпими, глухими й німими в момент всенародного збурення. У той період не залишилося фактично жодного релігійного об’єднання, яке б не заявило про свою громадянську позицію. Більшість релігійних лідерів поділяли думку римо-католицького єпископа С. Широкорадюка, який заявив, що у сьогоднішній важкій ситуації Церква не може мовчати. Вони стверджували, що як інституція Церква відокремлена від держави, але не повинна і не може бути відокремлена від суспільства. Тому, в силу своєї духовної природи, вона має право давати моральну оцінку подіям суспільного життя і закликати християн і всіх співгромадян не тільки в особистому, але й у суспільному житті дотримуватися Божих заповідей, відкидати зло і прагнути добра [1].
Голос Церкви було чути протягом усієї активної стадії виборчої кампанії. Від самого її початку речники різних церков виступали із заявами і зверненнями до віруючих, переконуючи їх у важливості виборів для життя суспільства. 7 жовтня на прес-конференції в УНІАН було оприлюднено спільне звернення християнських церков України до виборців. Церковні провідники закликали кожного українця виконати свій конституційний обов’язок – проголосувати і визначити подальший розвиток держави. Вони висловили переконання, що незалежність України не просто закономірний наслідок тривалого історичного процесу, а особливий дар Божий. „Багато попередніх поколінь боролися за волю українського народу та його державність і віддавали за це своє життя, але не змогли досягти мети своєї боротьби, в той час як ми стали свідками мирного і безкровного проголошення незалежності України. Усвідомлення цього не тільки переконує кожного у твердості і незворотності процесу державотворення, але також накладає на громадян незалежної України обов’язок мудро скористатися отриманим від Бога даром”, – говорилося у зверненні [2].
Ні за кого не агітуючи, провідники Церков наголошували: у кабінці для голосування кожен виборець мусить пам’ятати, що він наділений Богом та Конституцією правом вільного вибору, а тому повинен вільно, прислухаючись лише до власного сумління, віддати свій голос уподобаному кандидатові. Кожен з членів Церкви є громадянином своєї держави, побудова якої на демократичних засадах передбачає не тільки визнання народу України джерелом державної влади, але й накладає на кожного особисту відповідальність перед Богом, минулими і прийдешніми поколіннями за доцільне і мудре використання цієї влади. Тому хоч Церква як суспільний інститут не втручається у політичне життя, кожен християнин не тільки має право, але й повинен брати активну участь в суспільному житті, вибудовуючи свою громадянську позицію на основі Євангелія.
Звернення підписали предстоятелі УПЦ КП патріарх Філарет; УГКЦ кардинал Любомир (Гузар); президент ВСО ЄХБ Г. Комендант; єпископ РКЦ М. Трохим’як; старший єпископ Церкви ХВЄ України М. Паночко; голова Ради єпископів ХЄЦ Л. Падун; старший пресвітер СВЦ ХЄВ України В. Райчинець; член ради Братства незалежних церков та місій ЄХБ України П. Балацький [2].
Напередодні виборів 31 жовтня прес-служба Глави УГКЦ оприлюднила звернення кардинала Любомира (Гузара), в якому він закликав громадян обов’язково взяти участь у виборах і зробити свій вибір свідомо та самостійно, членів територіальних та дільничних виборчих комісій –забезпечити кожному виборцю можливість реалізації його права голосувати й обирати, керівників та працівників правоохоронних органів – керуватися у своїй діяльності нормами закону, моралі та гуманізму і не допустити порушення прав і свобод людини. Глава УГКЦ висловив сподівання, що кандидати у президенти у випадку їх обрання будуть справжніми гарантами Конституції і ніколи не переступлять і не дозволять іншим порушувати норми Основного Закону і цим сприятимуть формуванню громадянського суспільства [3].
Перебіг виборчої кампанії та загальні результати першого туру голосування на виборах Президента змусили керівників християнських Церков України напередодні другого туру голосування від імені репрезентованих ними конфесій знову звернутися до співгромадян з викладенням християнської позиції щодо виборів глави української держави. Звернення було оприлюднено 12 листопада на прес-конференції в УНІАН. У ньому представники Церков закликали владу, правоохоронні органи, суди, ЗМІ не тільки не брати участі у різного роду фальсифікаціях, тискові на виборців або інших незаконних діях, але й усіма силами протидіяти спробам викривити справжнє волевиявлення громадян.
Щодо новообраного Президента, то керівники християнських Церков висловили переконання, що „лише чесні та справедливі вибори нададуть йому необхідної легітимності в очах народу і лише справедливо обраний Президент матиме моральне право виступати від імені народу України”. У цьому духовенство вбачало запоруку єдності держави та духовної цілісності її народу. Ієрархи вважали, що важливим результатом першого туру голосування стала висока активність громадян у здійсненні права вибору. Перебіг голосування засвідчив, що люди повірили в силу і дієвість свого волевиявлення, відчули власну відповідальність за належний вибір державних провідників, а тому в різний спосіб з великою жертовністю служили спільній справі. Предстоятелі церков висловили подяку „всім, хто як виборець, член виборчих комісій різного рівня, представник органів влади чи місцевого самоврядування у визначений законом спосіб, усвідомлюючи важливість результатів голосування, сумлінно виконував свої повноваження в межах закону, особливо тоді, коли це пов’язувалося з доланням тиску та з особистою жертвою”. Водночас вони висловили стурбованість численними помилками у списках виборців і закликали громадян активно допомогти виборчим комісіям виявити й усунути ці недоліки [4].
Завантажити реферат