Сторінка
3
Особливе занепокоєння авторів документів викликало цинічне використання владою у власних цілях православних церков, на яких випробовувалися експериментальні політичні технології. „Ганебний розкол, порізнення єпархій, втрата довіри до ієрархії, занедбання апостольської місії Церкви, залучення священнослужителів до пропагандистських кампаній влади – усе це виявило похмурі перспективи адміністративного тиску на православну спільноту”, – зазначається в заяві [9]. Внаслідок цього єпархіальна рада Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ ухвалила рішення визнати В. Ющенка єдиним легітимним Президентом України.
Того ж дня, 24 листопада, до громадян звернулися керівники християнських спільнот Одеси та Одеської області. Вони визнали, що передвиборча кампанія перебігала несправедливо, а результати народного волевиявлення були масово сфальшовані. „Знущання над гідністю і правами людини, що створена на образ Божий, образило почуття людей і вивело їх на вулицю”. Не відчуваючи в собі права впливати на політичний вибір співгромадян, пастирі християнських церков висловили переконання, що сьогодні межа поділу пролягає не через Схід і Захід держави, не через політичні уподобання частин нашого народу. „Межа проходить через серця кожного з нас. Цією межею є гріх. І кожен з нас має відповісти на запитання: перейде він цю межу і стане на сторону гріха або буде відстоювати правду”. Автори звернення закликали український народ захищати правду, зберігати єдність і громадянський мир, дотримуватися Конституції і законів України, не допускати насильства. Особливі слова адресувалися представникам влади і силових структур, яких переконували не допустити пролиття крові [10].
В інтерв’ю радіо „Ера” 25 листопада предстоятель УПЦ КП патріарх Філарет (Денисенко) назвав „помаранчеву революцію” „відродженням української нації”: „На майдані Незалежності немає поділу на схід чи захід, на південь чи північ. Там панує мир, любов і злагода. Люди розмовляють різними мовами, і все це відбувається в дусі любові”. За словами патріарха, масові демонстрації протесту стали наслідком грубої фальсифікації виборів. Предстоятель УПЦ КП наголосив, що „Церква завжди була з народом – як в часи радості, так і в часи випробувань, тому й тепер, коли Україна стоїть перед вибором, Церква залишається з народом. Церква покликана свідчити істину, проповідувати любов і мир, а тому не може погодитися з неправдою” [11].
25 листопада прес-служба УПЦ оприлюднила звернення митрополита Володимира (Сабодана) до співвітчизників у зв’язку із ситуацією, що склалася в країні. Предстоятель УПЦ висловив думку, що події, пов’язані з масовими акціями протесту, призвели до того, що Україна пережила „найнепростіші часи з моменту здобуття Богом дарованої їй незалежності”. Виходом із ситуації предстоятель назвав лише діалог між протиборчими сторонами, дотримання законів і конституційних прав громадян, відмову від силового способу вирішення проблеми. „Всі ми громадяни єдиної країни, діти одного народу доти, доки бачимо один в одному, перш за все, брата або сестру, а не ворога. Людська кров не повинна пролитися за жодних обставин, бо тоді буде втрачено будь-яку надію на мирне порозуміння”, – наголосив митрополит [12].
26 листопада Конференція єпископів РКЦ звернулась до українських католиків із листом щодо політичних подій в Україні, в якому лунав заклик кожного дня о 15 годині єднатися у спільній молитві за те, „щоб наша Батьківщина процвітала в мирі та злагоді і завжди торжествували в ній правда та справедливість, братська любов та єдність” [13].
Того ж дня до населення звернулося керівництво ВСО ЄХБ. У документі стверджувалося, що євангельсько-баптистське братство завжди було невід’ємною частиною українського народу. Норма закону про відокремлення церкви від держави не означає, що церква відокремлена від суспільства. Баптисти заявили, що їм не байдуже, що відбувається в країні. На їх переконання, українська нація сформувалася та зросла на одвічних євангельських цінностях, тому сьогодні вони мають бути наріжним каменем, на якому будується суспільне життя. У заяві наголошувалося на найвищій цінності життя людини і закликалося уникнути пролиття крові [14].
26 листопада прес-секретаріат глави УГКЦ оприлюднив „Роздуми щодо майбутності української держави на підставі результатів виборів Президента України” кардинала Л. Гузара. Предстоятель УГКЦ висловив переконання, що події, пов’язані з масовими акціями протесту проти фальсифікації виборів, засвідчили, що український народ виріс до того, щоб утворити правову державу, „де всі рівні перед законом, де кожен має право без страху й кари висловити свою думку і мати певність, що цю думку буде вислухано”. Кардинал змушений констатувати, що й під час другого туру виборів були масові порушення виборчого закону та фальсифікація, а український народ було позбавлено законного права на вільні, справедливі вибори. Відповідальність за це, на його переконання, лежить передусім на тих державних структурах, яких Конституція країни уповноважила забезпечити належні умови для вільного волевиявлення народу.
Кардинал Л. Гузар висловив думку, що політичну кризу поглибила ще й непримиренна позиція представників влади, які, захищаючи свої особисті інтереси, спиралися не на підтримку народу, а на силові структури. Це створило небезпеку застосування владою насильства щодо мирних громадян і навіть пролиття крові.
Предстоятель УГКЦ запевняв, що протягом багатьох десятиліть більшовицьким ідеологам не вдалося знищити Божого образу в людині. Свідченням цього стало повернення не тільки особистої гідності, а й відчуття спільноти і солідарності. „За роки незалежності люди вперше досвідчили волю, відчули в собі первинну гідність і свої права. Сьогодні вони не дозволять, щоб їх позбавили цього. Вони пробуджуються до свідомого й відповідального громадянського життя. На наших очах утверджується єдина українська нація, яка переживає дуже гарний і натхненний процес преображення своєї справжньої природи. Вважаємо, що було б великою втратою, якби ми не використали цю нагоду для розвитку нашого народу і втопили її у вузьких групових інтересах і впертій непоступливості”, – зазначив митрополит [15].
Завантажити реферат