Сторінка
3

Аналіз політичної системи Фінляндії

Державний прапор. У 1861 році Костянтин Миколайович, брат імператора Олександра II, затвердив особливий прапор для Нюландського яхт-клубу - білий з синім хрестом і гербом у кантоні. Цей прапор вважається одним з прообразів сучасного фінського прапора.

Державним гербом Фінляндії є коронований лев з піднятим над головою мечем, який топче криву шаблю.

Державний гімн. У його основу покладено вірш, написаний спочатку шведською мовою. Написав його фінський поет Йоган Рунеберг у 1846 році. Цей вірш відображає зростання національного самовизнання у Фінляндії. Того ж року з'явилися перші варіанти мелодій, а в травні 1848 року пісня "Наш край" на музику Ф. Паціуса вперше прозвучала шведською мовою у виконанні Академічного хору. Вірш Рунеберга багато разів намагалися перекласти фінською, але сучасний варіант фінського гімну у перекладі П. Каяндера з'явився лише у 1889 році.

2. Аналіз адміністративно-територіального устрою Фінляндії

В адміністративному відношенні Фінляндія підрозділяється на 5 ляні (lääni - губернія), з них тільки одна Ахвенанма (Аландські острова), з травня 1991 р. має статус самоврядування, з переважно шведським населенням має власний парламент (Ландстинг). Ляні поділяються на комуни (kunta).

Карта Фінляндії

3. Аналіз основних органів державної влади Фінляндії

Фінляндія - буржуазна республіка. Глава держави - президент, обирається на шестирічний строк. Нинішній Президент країни – Тар'я Халонен, прем'єр-міністр – Матті Ванханен. Разом з однопалатним парламентом він здійснює законодавчі функції. У складі парламенту 200 депутатів, що обираються на 4 роки на основі прямого й пропорційного голосування. Виконавча вища влада належить Державній раді, яку утворюють президент і уряд. Нинішній уряд є коаліційним: соціал-демократична партія, національна коаліційна партія, шведська народна партія, блок «лівих» чинностей і партія «зелених». З 18 міністрів, що входять в уряд - 6 жінок.

Система державних органів Фінляндії, місце кожного з них у цій системі (у тому числі й місце парламенту) визначається як на основі конституційних і інших нормативних актів, так і в результаті сформованої практики.

Систему вищих державних органів влади й керування, їхню компетенцію й взаємини регламентують насамперед чотири конституційних закони, що становлять разом конституцію Фінляндії: “Форма правління” 1919 р., Акт про едускунте (парламент) 1928 р., Акт про право парламенту контролювати законність діяльності Державної ради й канцлера юстиції 1922 р. і Акт про Державний суд 1922 р. з наступними їхніми змінами.

“Форма правління” визначає Фінляндію як республіку на чолі із президентом, що обирається всіма особами, що володіють правом виборів в едускунту, шляхом прямих виборів. Але якщо на прямих виборах за президента проголосує менш половини всіх виборців, то він обирається шляхом непрямих виборів - особливою колегією вибірників, у яку входить 301 представник від політичних партій або виборчих блоків партій, обраних у день прямих виборів президента по спеціальних виборчих бюлетенях.

На основі конституції й державно-правової практики головне місце в системі вищих органів державної влади належить президентові Республіки, що не тільки має більші права в законодавчій і виконавчої сферах діяльності, але й реально ними користується. Згідно “Формі правління”, законодавча влада належить президентові Фінляндської Республіки й едускунте, а виконавча влада - президентові й Державній раді (кабінет міністрів). Державна рада перебуває при президенті “для загального керування країною”. Урядом є президент і Державна рада. При визначенні внутрішньої й зовнішньої політики країни Державна рада засідає на чолі із президентом.

Керівництво окремими галузями державної діяльності здійснюють міністерства й різні відомства: керування, бюро, контори, які не входять до складу міністерств і створюються й працюють під безпосереднім керівництвом Державної ради, але їхні керівники, на відміну від міністрів, не входять до складу Державної ради. Особливістю складу Державної ради є те, що в нього майже постійно включаються два або три міністри по окремих галузях державної діяльності, наприклад, перший, другий і третій міністри охорони здоров'я, утворення, соціальних справ. На них покладає відповідальність за окремі ділянки роботи міністерств.

Парламент Фінляндської Республіки - едускунта не займає, на відміну від деяких інших країн, що веде місця в державному механізмі. Але в останні роки він почав грати більше активну роль у державному житті країни, у визначенні її внутрішньої й зовнішньої політики. Голова парламенту вважається другим після президента особою в державі.

Едускунта складається з 200 депутатів, що обирають строком на чотири роки. У випадку дострокового розпуску парламенту за рішенням президента, погодженому з Державною радою, знову обраний парламент може діяти протягом усього чотирирічного періоду повноважень, якщо тільки не буде також достроково розпущений.

У Фінляндії скомбіноване голосування за партію або виборчий блок і за конкретного кандидата. Кожному кандидатові в депутати в списку для голосування привласнюється номер і виборець відзначає в бюлетені не тільки партію, за якої він голосує, але й номер кандидата від цієї партії, якому він віддає перевагу (преференція). Таким чином, голос виборця не тільки дозволяє визначати число отриманих партією місць у парламенті, але й дозволяє вирішувати, хто в партійному списку стає депутатом, щоб не створювати переваг для тих кандидатів, які зазначені в списках партій першими. Такий порядок має важливе значення й для партій, що виступають на виборах єдиним блоком, щоб відповідно до волі виборців розподілити мандати між такими партіями.

Застосовувана у Фінляндії різновид пропорційної виборчої системи, по якій розподіляються мандати між партіями у виборчому окрузі, створює переваги великим партіям і ущемляє права дрібних партій.

У виборах в едускунту Фінляндії звичайно беруть участь багато політичних партій. Але постійну парламентську основу становлять Демократичний союз народу Фінляндії, у який входить Компартія, Соціал-демократична партія Фінляндії, Партія центра (дрібнобуржуазна), Шведська народна партія, Партія дрібних - сільських хазяїв. Ліберальна народна партія й Національна коаліційна партія. Внаслідок того, що жодна політична партія не має більшості в парламенті, уряди утворяться на коаліційній основі. Тому для Фінляндії нерідкими є урядові кризи й, як слідство цього, дострокові розпуски парламенту.