Сторінка
8

Аналіз політичної системи Фінляндії

Що ж стосується інтерпеляції, то вона розглядається по особливих процедурних правилах, тому що інтерпеляція стосується важливих питань життя країни. Якщо вона підтримана не менш чим 20 депутатами, то відповідь на неї повинен бути даний відповідним міністром або прем'єр-міністром протягом 15 днів. Відповідь попередньо лунає депутатам, і після цього випливають дебати, які можуть, як ми вже відзначали, закінчуватися прийняттям резолюції осудження всій Державній раді або окремому міністрові. Звичайно в такому випадку вся Державна рада подає у відставку. Якщо інтерпеляція внесена меншим числом депутатів або навіть одним депутатом, то проводяться дебати про те, чи треба її направляти відповідному міністрові. У випадку розбіжностей між головою парламенту й більшістю його членів питання передається в конституційну комісію.

Член Державної ради вправі повідомити едускунте, що він не може дати відповідь на інтерпеляцію. У такому випадку відмова повинен бути мотивований і розглянутий на пленарному засіданні. Парламент може ухвалити рішення щодо передачі питання на висновок тієї або іншої комісії залежно від характеру інтерпеляції, але при всіх обставинах інтерпеляція не повинна переноситися на наступну сесію.

Контроль за дотриманням законності в діяльності Державної ради покладений, як уже вказувалося, на омбудсмана. У випадку, коли омбудсман дійде висновку про необхідність порушення проти міністра справи в Державному суді, він направляє свій висновок на розгляд парламенту.

Згідно “Формі правління”, президент Фінляндської Республіки обирається населенням. Однак на основі Перехідних постанов цього документа перший президент був обраний парламентом. Але й у наступні роки приймалися закони конституційного характеру, що передбачають вибори президента Едускунтой. Таким шляхом були обрані Ристо Рюти в 1940-м і 1943 р., Карл Густав Ман-нергейм в 1944 р., Юхо Кусти Паасикиви в 1946 р. В 1974 р. строком на чотири роки були продовжені повноваження Урхо Калеви Кекконена.

Після свого обрання президент приносить присягу перед парламентом, у якій дає зобов'язання “з вірністю й сумлінністю виконувати конституцію й закони республіки й всіх чинностей сприяти благу народу”. Президент не може бути депутатом. Якщо ж який-небудь депутат обирається на пост глави держави, він зобов'язаний залишити свій депутатський пост.

Якщо говорити в цілому, то зовні повноваження президента Фінляндії можуть здатися подібними із прерогативами інших глав держав, у яких установлена парламентська форма правління. Вони включають право скликання й розпуску парламенту, у тому числі дострокового, право законодавчої ініціативи, право затвердження прийнятих парламентом законів і бюджету й ряд інших прав. Однак президент Фінляндської Республіки дуже активно використає свої права в цих питаннях, впливає на діяльність едускунти, на її відносини з Державною радою.

Зупинимося на кожному із цих прав. Президентові належить право скликання парламентських сесій, їхнього закриття, скликання позачергових сесій, але не раніше чим через 15 днів після прийняття такого рішення.

Президентові належить право дострокового розпуску парламенту. Він здійснює це право за власною ініціативою або за порадою кабінету. Відповідно до конституційної практики. Державна рада повинен виразити свою згоду на розпуск парламенту. Однак були випадки, коли через незгоду кабінету на розпуск едускунти президент звільнив уряд у відставку в повному складі й утворив таку Державну раду, що виразив свою згоду із цим рішенням президента.

Причини дострокового розпуску парламенту можуть бути різними: політична криза, неможливість створити стійкий уряд, розбіжності серед урядових партій, збіг чергових виборів з якими-небудь політичними заходами, якщо такий збіг здасться президентові неприйнятним. Причиною може стать і конфлікт між главою держави й кабінетом.

Відповідно до сталої практики, президент призначає прем'єр-міністром лідера партійної коаліції. Але він вправі призначати на цей пост особа, що є лідером партії, що не володіє більшістю в парламенті, якщо вважає, що більшість у сформованій ситуації підтримає призначеного їм прем'єр-міністра. Утворений у такий спосіб Державна рада не повинен одержувати схвалення парламенту. Він функціонує доти, поки парламент не відмовить йому в довірі.

Якщо Державна рада не одержала довіри в едускунте із приводу законопроекту, з яким він зв'язував питання про довіру, або якщо парламент прийняв резолюцію осудження Раді, то президент повинен прийняти його відставку. Але він може просити той же склад Державної ради продовжувати виконувати свої функції до сформирования нової ради на парламентській основі. Однак глава держави вправі утворити новий перехідний кабінет на партійній або безпартійній основі.

Відмові парламенту в довірі Державній раді президент може протиставити розпуск парламенту.

“Форма правління” установлює, що законодавча влада належить спільно президентові й парламенту. У цій області глава держави має наступні повноваження: по-перше, він наділений правом законодавчої ініціативи, по-друге, йому надане право вето, тобто незатвердження прийнятих едускунтой законопроектів, по-третє, він має право видавати нормативні акти-укази декрети), частина з яких за згодою парламенту може прирівнюватися до законів.

У порядку здійснення законодавчої ініціативи президент направляє в едускунту законопроекти, підготовлені Державною радою або ним схвалені. Але президент може відмовитися це зробити або істотно вплинути на їхній зміст. До передачі в парламент президент вправі направити законопроект на висновок Верховного суду або Верховного адміністративного суду або обох разом. Це може стосуватися будь-якого проекту. З урахуванням цієї думки він вирішує, направити законопроект або відмовити Державній раді в цьому. Президент іноді доручав підготовку законопроекту своєї канцелярії й створював для такої мети спеціальні комісії. Після обрання на пост глави держави Мауно Койвисто така практика не застосовується.

При використанні свого права вето на прийняті парламентом законопроекти президентові досить не підписати протягом трьох місяців отриманий їм проект закону. Згідно § 20 “Форми правління” підпис президента під законопроектом повинна бути підтверджена підписом (контрассигнована) прем'єр-міністра й відповідного міністра, до ведення якого ставиться дане питання. Після цього закон публікується Державною радою в “Зводі законів Фінляндії”. Перед підписанням законопроекту президент може направити його на висновок Верховних або Верховного адміністративного судів, або обох разом.