Сторінка
4

Аналіз політичної системи Фінляндії

Керівництво парламентом здійснює голова палати й два віце-голови, які разом утворять президію едускунти. Зазначені особи обираються на кожній сесії парламенту, але практично вони переобираються в даному складі парламенту. При цьому, якщо головою парламенту є представник однієї партії, то його віце-голови вибираються з інших фракцій політичних партій. Найбільше часто зазначені особи обираються зі СДПФ, Національній коаліційній партії й Партії центра.

Голові належать важливі права по керівництву роботою парламенту, визначенню регламенту її пленарних засідань, порядку денного, забезпеченню дисципліни на засіданнях. У випадку порушення депутатом дисципліни й депутатської етики голова призиває депутата до порядку й може в певних випадках видалити його із засідання за згодою більшості.

Голова є, точніше вважається, особою нейтральним і тому не може брати участь у дебатах і голосуванні, вносити які-небудь пропозиції в парламент, крім резолюцій парламенту й пропозицій по реалізації конституційних законів. Якщо між головою й більшістю палат виникають розбіжності по порядку денному пленарного засідання або регламенту, то така суперечка передається в конституційну комісію, рішення якої є остаточним.

При голові утвориться Рада, у який поряд з ним і віце-головами парламенту входять голови постійних комісій. Цей орган є консультативним. Він дає свої рекомендації голові парламенту з питань організації роботи пленарних засідань, внесення змін до кошторису витрат секретаріату (канцелярія), порядку проведення виборів у внутрішні органи парламенту і його посадових осіб і їхнього правового положення.

Протягом п'яти днів після початку роботи парламенту нового скликання він обирає Колегію вибірників у складі 45 депутатів і не менш трьох їхніх заступників, що діє весь строк повноважень відповідного скликання. Склад цієї Колегії повинен відповідати співвідношенню чинностей у парламенті. Головним завданням Колегії вибірників є підготовка виборів постійних комісій парламенту і його посадових осіб.

Відповідно до Акту про едускунте, крім Великої комісії повинні бути обрані не менш п'яти постійних комісій протягом семи днів після початку роботи парламенту на весь строк повноважень даного скликання. Колегія вибірників при підборі кандидатур у постійні комісії також повинна керуватися співвідношенням партійних чинностей у парламенті. Відповідно до Акту про едускунте в обов'язковому порядку повинні утворюватися конституційна комісія, комісія з іноземних справ, законодавча, фінансова й банківська комісії. Крім того, парламент вправі утворювати й інші постійні комісії, передавши їм частина функцій зазначених вище комісій.

У цей час поряд з вищезгаданими утворяться наступні комісії: з питань економіки, економічного законодавства, утворення, сільського й лісового господарства, соціального забезпечення, транспорту, оборони й друга законодавча комісія. У складі фінансової комісії працює 21 депутат, банківської - 13, а у всіх інших - по 17 депутатів. Однак, якщо комісія визнає за необхідне збільшити число своїх членів у зв'язку з розширенням обсягу діяльності, вона може просити едускунту позитивно вирішити дане питання.

Поряд зі членами комісій обирається відповідне число їхніх заступників, які можуть брати участь у їхній роботі із правом дорадчого голосу - не менш 1/4 частини дійсних членів.

В інтересах справи кожна з комісій вправі вирішити питання про свій поділ на підкомісії, у які повинне входити не менш II членів. У такому випадку підкомісія представляє парламенту свої висновки від імені всієї комісії. Вона користується всіма правами комісії й діє відповідно до регламенту її роботи.

Якщо президентом приймається рішення про скликання надзвичайної сесії, то в такому випадку утворяться спеціальні комісії для підготовки питань, внесених на її розгляд.

Справи між комісіями розподіляються в такий спосіб.

Конституційна комісія підготовляє й розглядає проекти конституційних законів, контролює діяльність парламентського омбудсмана й Державної ради, підготовляє пропозиції по процедурі роботи, має право усувати розбіжності між головою парламенту й більшістю депутатів парламенту з питань регламенту його роботи. Вона дає тлумачення із всіх питань, пов'язаним з виконанням конституційних законів, їхньою зміною й скасуванням. Конституційна комісія дає також свої висновки на законопроекти, що зачіпають питання порядку виборів внутрішніх органів парламенту й нормативних актів, що стосується діяльності й організації роботи омбудсмана парламенту. Комісія дає свої висновки на звіти Державної ради й вправі порушити питання про юридичну відповідальність цієї ради, так само як про його політичну відповідальність перед парламентом. Ця комісія вправі також перевіряти законність діяльності канцлера юстиції - члена уряду, що здійснює функції нагляду за законністю в сфері ведення кримінальних справ і в місцях позбавлення волі, а також виступаючого як державний обвинувач по справах, розглянутим у Верховному суді й у Верховному адміністративному суді (канцлер юстиції є також юридичним радником уряду).

У функції двох законодавчих комісій входить підготовка переданих їм справ, що стосується прийняття, зміни або скасування простих законів, що не носять конституційного характеру й не переданих іншим постійним комісіям.

Відповідно до § 48 Акту про едускунте комісія з іноземних справ дає свої висновки з питань, що стосується міжнародних договорів і постанов, що втримуються в них, які відповідно до конституції вимагають ратифікації їх едускунтой. Вона розглядає також і інші справи, дозвіл яких стосується компетенції парламенту з питань іноземних справ, і інші передані їй справи.

Протягом досить тривалого часу на практиці не дотримувалося положення Акту про едускунте у відношенні права цієї комісії заслуховувати звіти уряду про відносини з іноземними державами. Всі ці питання фактично ставилися до ведення президента республіки. Однак після обрання президентом фінляндської Республіки Мауно Койвисто парламентська комісія стала поступово відвойовувати свої позиції із цих питань.

Відносно членів комісії з іноземних справ діє вимога про дотримання державної таємниці, якщо про це просить уряд.

Фінансова комісія контролює відповідну діяльність центральних адміністративних відомств, для чого їй надане право доступу до всіх звітів і документів казначейства. Вона дає висновки по звітах уряду, державних контролерів і може висловити свої міркування й пропозиції з питань, що стосується цих звітів, а також у цілому господарства країни, ведення державного господарства. До компетенції фінансової комісії ставиться дача висновків по проектах державного бюджету й інших пропозицій уряду, що зачіпає фінансові питання. Одночасно ця комісія повинна висловлювати свої міркування по всіх проектах такого характеру, що виходить від парламенту. Акт про едускунте вимагає, однак, щоб пропозиції комісії, у яких рекомендується збільшення асигнувань, супроводжувалися одночасними вказівками на джерела фінансування таких пропозицій. У противному випадку президент Республіки під час підписання бюджету країни може відмовитися підписати цю частину бюджету, прийняту парламентом, і рекомендувати Державній раді виконувати державний бюджет без зазначених виправлень парламенту.