Сторінка
9
А от така ж ожебрачена, але й надалі імперська Росія щедро фінансує продовження своєї понад трьохсотлітньої нищівної практики культурологічного імперіалізму щодо України. А хтось інший – не менш щедро обсипає доларами антиукраїнську п’яту колону вже нового, але такого ж агресивно-антинаціонального космополітично-демоліберального культурологічного імперіалізму.
От і гарцюють по забур’яненій шевченкознавчій ниві постмодерні “міфотворці” та “десакралізатори” – різні грабовичі, бузини, забужки та іже з ними, паплюжачи українські святині і витолочуючи до решти те, чого знищити не насмілились, не зуміли чи не встигли їх імперкомуністичні попередники. “А братія мовчить собі, витріщивши очі, як ягнята .” Правда, “знайшовсь таки один козак із міліона свинопасів” і нам’яв яничарське рило одному такому “знавцеві”: зробив, що міг. Але кулак не може замінити науки, а потреба бити не усуває потреби вивчати .
І на завершення – таке. Ми зробили спробу структурно-функціонального прочитання картини Т.Шевченка “Катерина” з позицій національно-екзистенціальної методології. І ми справді читали цей твір, виявляючи і беручи до уваги навіть найменші носії та генератори інформації в ньому. Бо ж відомо: форма, кожен її елемент – змістовні, а зміст формується. І, як могли переконатися читачі, жоден образ, найдрібніша художня деталь на картині і виявлені зв’язки між ними та численні аналітичні контексти не були “порожніми”, німими, зайвими. Бо в справді художньому творі не буває зайвини - усе працює на розкриття теми і вираження ідеї твору. А твори Шевченка – не просто художні: вони високохудожні.
На перший погляд може видатись, що ми помітили все, прочитали все, сказали все про цей твір. Але так тільки здається: художній твір невичерпний для інтерпретації. Ми, наприклад, лише торкнулися чисто живописної специфіки образотворення й експресії та її реалізації в цьому творі. А вона теж дуже промовиста. Багато нової інформації дало б, приміром, архетипне, екзистенційне чи семіотичне прочитання цього твору. Ми дізналися б значно більше про картину і її автора, якби розглянули її в різних контекстах – усієї малярської спадщини Шевченка, школи К.П.Брюллова, модного тоді караваджизму і т. ін. Але це – завдання для фахівців-мистецтвознавців. Наша мета була значно скромнішою – як і наші можливості.
На початку цієї розмови ми висловили кілька тез, які мали допомогти нам у прочитанні твору Т.Шевченка. Підтвердити їх методичну і методологічну доцільність та ефективність мала наша коротенька розвідка. Завданням її було, отже, не “сказати все” про аналізований твір, а передусім ознайомити читача зі структурно-функціональним методом пізнання художніх явищ, показати його природність, простоту і практичність, заохотити до його засвоєння та використання.
Автор буде приємно вражений, якщо дізнається, що хоч комусь ця розвідка відкрила щось нове у цьому добре знайомому творі або допомогла глибше пізнати якийсь інший живописний чи літературний твір. І мріється, щоб у шкільних програмах поруч із реченням “Опис художньої картини” з’явилось продовження: “Прочитання художньої картини”. Але як мріяти, то мріяти! А мріється, щоб шевченкознавство в Україні процвітало і щоб розвивалося воно на науковій основі, таки з національних позицій і несло людям неспотвореними і думки, й образ, і славу Шевченка.
Завантажити реферат