Сторінка
6

Декоративно-прикладне мистецтво українських земель у добу козаччини. ( художня обробка дерева та рогу; художній метал; кераміка)

жерелом поліхромії, а її дальше збагачення — наслідком місцевих досягнень та засвоєння й переробки окремих здобутків сусідів з інших країн.Приблизно до середини XVI ст. центрами виробництва поліхромної архітектурної кераміки були волинські міста. Пізніше, у зв’язку з їхнім занепадом, такими центрами стають міста Придніпров’я, особливо Київ. Тут розвиток відбувався на інших художньо-технічних і стилістичних засадах. На дещо архаїчних за стилем вставках на фасаді чернігівського колегіуму та фрагменті з Волині рослинні й геометричні елементи добре погоджені в масштабі, переконливі в пластиці, є доказом прогресивного засвоєння ренесансних, досягнень. Під кінець XVII та XVIII с.т. на барабанах церков Києва, Переяслава та деяких інших міст з’являються фризи, побудовані на чергуванні крилатих, пухленьких «путті» та різних за малюнком розеток із поліхромією. Ранні зразки виконані в невисокому рельєфі й часто мають ознаки впливу місцевих мистецьких форм. На пізніших — високий динамічний рельєф, що відзначається особливою декоративністю, соковитістю і багатством поліхромії. В них добре відчуваються стилістичні тенденції бароко.Подібний характер пластики можна бачити в керамічному іконостасі церкви в печерах Києво-Печерської лаври, від якого до нас дійшла лише частина колонки, вкрита синьою поливою. Останні пам’ятки архітектурно-декоративної кераміки свідчать про високий зліт художньої та технічної майстерності керамістів. При цьому треба сказати, що поліхромія, виконана прозорими (на Волині) та непрозорими поливами-емалями (Наддніпрянщина, Лівобережжя), коштувала досить дорого. Пошуки дешевшого художньо-технічного способу поліхромії вже давно дали позитивні результати, які в XVII ст. активно реалізувалися. У другій половині XVII ст. й у XVIII ст. вони широко застосовуються в декоруванні не тільки побутової кераміки, а й кахлів, що було вже новим явищем. Технічна система підполивних розписів за допомогою ріжка (в минулому трубчастого інструмента) будується на двох способах одержання контурного малюнка. В першому контур утворюється ріжкуванням, що нагадує принцип золотих перетинок у давньоруській перегородчастій емалі. Таким способом отримують трохи рельєфний контурний малюнок.У жахливих умовах татарсько-турєцьких набігів і розбійницьких загарбань та покріпачення козаків та селян Московським великодержавним дворянством на роздертих між Московією та Польщею українських землях зароджувалася та внутрішня єдність, яка зумовила єдність культурну, ідеологічну, економічну. Для потреб власного розвитку українське декоративно-прикладне мистецтво засвоювало кращі досягнення інших країн і народів, але надавало їм рис національної своєрідності і пристосовувало для виразу власних ідей та уподобань. Це з особливою силою виявилося в епоху національно-визвольної боротьби.В другій половині XVII — середині XVIII ст. в національному декоративно-прикладному мистецтві яскраво реалізується єдність реалізму та декоративності, засвоюються кращі досягнення бароко.