Сторінка
5

Маруся Чурай

Тут слід мати на увазі й те, що О. Шаховськой зазначає, ніби Марусю було помилувано «з зарахуванням голови» її батька, якого стратили у Варшаві , а О. Шкляревський, який користувався для свого нарису іншими джерелами, твердить, що у помилуванні велику роль відіграли пісні Марусі Чурай . З двох варіантів наказу можна відтворити такий текст:

«Полковникові, Судді, Старшинам і всьому Полтавському полку.

Наказ

В розумі ніхто не губить, кого щиро любить. Отже і карати без розуму не доводиться, а тому наказую: зарахувати голову полтавського урядника Гордія Чурая, відрубану ворогами нашими, за голову його дочки Марини Чурай, в пам’ять героїчної загибелі батька і заради чудових пісень, що вона їх складала. Надалі ж без мого наказу смертних вироків не здійснювати. Марину Чурай з-під варти звільнити». О. Шаховськой та О. Шкляревський, а також Г. Бораковський одностайно твердять, що козак, який майже в останню хвилину врятував Марусю, був Іван Іскра. Дізнавшись про засудження коханої дівчини, він негайно подався до Богдана Хмельницького і, користуючись прихильністю гетьмана, врятував Марусю від смерті.

О. Шкляревський розповідає, що йому відомі дві версії народних переказів про останній період життя Марусі. За однією версією, Маруся після помилування зачахла, змарніла і в тому ж таки році померла від сухот. За другою версією, їй було тяжко залишатись у Полтаві, вона багато мандрувала і померла в якомусь російському монастирі. О. Шаховськой наводить конкретніше повідомлення про смерть Марусі. Він зазначає, що дівчина після помилування недовго жила на світі і померла в каятті 1653 року .

Отже, пісня «Ой не ходи, Грицю» була, очевидно, останнім твором талановитої поетеси, творчість якої має для української літератури велике значення. Адже самий факт існування Марусі Чурай, якщо її вважати навіть напівлегендарною особою, розширює рамки української ліричної поезії, і в цьому незаперечне значення творчості талановитої полтавської дівчини.

То як же в такому разі ми повинні дивитися на Марусю Чурай? Історична вона особа чи образ, створений народною фантазією?

Відповідь на це запитання не може бути категоричною.

Відомо, що фольклорні матеріали певною мірою відбивають історичну правду. Відомо також, що пісні є дзеркалом народної душі і, таким чином, теж відображають певні історичні події, незалежно від того, торкаються вони історії цілого народу чи життя окремої людини. Таким чином, зібрані нашими попередниками народні перекази й пісні начебто свідчать про те, що Маруся Чурай історична особа. Аналізуючи, співставляючи і узагальнюючи розповіді про Марусю Чурай, створені на підставі записаних у свій час фольклорних матеріалів, можна зробити висновок, що все сказане тут загалом відповідає дійсності, хоч до того часу, поки не будуть знайдені архівні матеріали або інші документи про Марусю Чурай, ці припущення межуватимуть з легендарними розповідями. Ось чому ми повинні вважати Марусю Чурай напівлегендарною особою, незалежно від того, що її існування нам здається історичним фактом. Розшуки нових матеріалів ще не закінчені. Вони повинні тривати й далі.

Поки що знайдено близько двадцяти пісень Марусі Чурай, які розповідають про її особисті переживання. Проте творча спадщина цієї дівчини ними не обмежується. Адже відомо, що Маруся Чурай складала пісні з приводу найрізноманітніших життєвих подій. Мабуть, багато цих пісень до нас не дійшло, а деякі, безперечно, й досі живуть у народі як безіменні фольклорні твори.

Чи всі мелодії на тексти Марусі Чурай належать самій дівчині?

Категорично відповісти на це запитання теж важко. Очевидно, мелодії деяких пісень сформувались у пізніші часи, хоча цілком імовірно, що в основі їх лежать мелодії самої Марусі. Цілком можливо, що деякі мотиви дійшли до нас у недоторканому вигляді. Як уже зазначалось, Маруся була прекрасною співачкою. Свої пісні вона створювала співаючи, отже, одночасно творилися і текст, і мелодія, які швидко поширювались у народі і в більшості своїй, очевидно, збереглися до наших днів. Біографія Марусі Чурай побудована в основному на народних переказах, в ній ще багато нез’ясованих питань. Відповідь на них може бути одержана тільки після того, коли будуть знайдені архівні документи, які проллють світло на ті давні події. Проте й зараз, на нашу думку, українська культура має досить підстав для того, щоб записати на своїх скрижалях ім’я легендарної дочки українського народу, видатної поетеси, співачки і складачки пісень Марини Гордіївни Чурай.