Сторінка
2

Вивчення вправ і етюдів

2. Різні регістри скрипкового діапазону. У скрипковому навчанні використовуються послідовно одно-, дво-, три- і чотириоктавні гами, які сприяють оволодінню грифом в усіх позиціях і на всіх стру­нах. Вивчення кожного з цих видів гам має своє призначення.

3. Темпові варіанти. Гра гам як тренувального матеріалу для засвоєння різних ступенів швидкості руху — від повільного витри­мування кожного звука на 4 або 8 четвертей до виконання всієї гами на один смичок — має широке розповсюдження. Для щоденних вправлянь не слід брати надто багато темпо­вих відтінків. Досить засвоїти три-чотири темпи, стежачи за точ­ною зміною їх.

4. Динамічні варіанти. Особливо потрібно засвоїти навичку правильно, без підготовки, чергувати forte і piano (fp, subito p), якою більшість учнів володіє слабо. Доцільно також ширше прак­тикувати вивчення поступових переходів від одного нюансу до ін­шого (crescendo і diminuendo), виконуючи їх і на окремих звуках, і на кількох звуках, і на всій гамі в різних комбінаціях. Особливо корисно вправлятися в crescendo до кінця смичка.

5. Темброві варіанти. Доступні для вивчення на гамах і темброві забарвлення, різні відтінки м'якості чи різкості звука, пов'язані з пересуванням смичка в бік грифа або в бік підставки — від sul tastiero до sul ponticello.

6. Різні штрихи та їх комбінації. Майже всі скрипкові штрихи трьох основних груп (плавні, уривчасті й стрибкоподібні) та їх сполучення можна вивчати й вдосконалювати на матеріалі гами.

У роботі над штрихами педагог повинен приділяти серйозну ува­гу правильному виборові ділянки смичка, де найкраще звучить даний штрих і де найзручніше виконувати його (особливо при ви­конанні мартеле, стаккато, спіккато і сотійє), та раціональному розподілові смичка пропорціонально до тривалості й сили звуків (особливо у легато і стаккато).

Для досконалого засвоєння штрихів дуже важливо опанувати правильним переходом смичка з струми на струну. Неусвідомлене і неточне виконання переходу з струни на струну особ­ливо перешкоджає вільному засвоєнню стаккато, спіккато і сотійє. З групи комбінованих штрихів (сполучення легато і деташе) найбільшого поширення заслуговують асиметричні штрихи, де головну увагу звертають на вирівняння звука.

7. Метроритмічні варіанти. Застосування метроритмічних варіан­тів обмежується виконанням гами простими рівномірними тривалостями, наприклад: спершу по два, потім по чотири, по шість і т. д. Таке чергування різних типів групувань звуків зміцнює в учня по­чуття ритму. Однак при цьому потрібно однаковою мірою викори­стовувати як парні, так і непарні групування. Важливо також сис­тематично грати гаму з метрорйтмічними прискореннями й сповіль­неннями (див. «Гаммы и арпеджио» А. Григоряна, с. 8 і 30). Значно рідше грають гами нерівномірними тривалостями, метрорйтміч­ними формулами, коли в межах такту одночасно сполучаються різні групування звуків (виняток становлять лише так звані пунк­тирні ритми). Спроби зробити метроритмічний рисунок гами й ар­педжіо різноманітнішим можна знайти в збірнику гам В. Алексеева і частково у працях О. Шевчика та К. Флеша. Спеціально винахо­дити абстрактні ритмічні фігури не слід, зате характерний для п'є­си метроритмічний зворот дуже корисно вивчати на гамі.

8.Аплікатурні варіанти. Варіантність аплікатур під час гри гам може бути дуже різноманітна.

Різноманітні варіанти засвоюють поступово, на різних гамах, протягом багатьох років навчання.

9. Гами від різних ступенів. Цей вид варіантного вивчення гам відіграє важливу роль, бо в художній практиці зустрічається часто. Найпростіший варіант полягає у виконанні однооктавної гами, яка послідовно починається з І,ІІ,ІІІ і ІV і т.д. ступенів.

10. Ламаний рух. Більш різноманітна пальцьова техніка лівої руки виховується під час виконання гами різними фігураціями. Ду­же корисно вчити гаму в одній позиції, а також на одній струні ламаними терціями й ламаними квартами.

11. Флажолети. Найбільш приступні для вивчення на гамах квартові й квінтові флажолети, але можна використовувати й терцові.

Крім гам, велике значення для розвитку техніки скрипаля мають різні види арпеджіо. Широко розповсюджена система арпеджіо, рекомендована О. Шевчиком та К. Флешом, застосовується однаково для однойменних мажорних і для мінорних тональностей і складається з семи акордів: мінорного і мажорного тризвуків, мі­норного секстакорду, мажорного і мінорного квартсекстакордів, зменшеного і малого мажорного септакордів. А. Григорян пропонує доповнити цю систему ще двома акордами— мажорним та змен­шеним секстакордами (див.: А. Григорян. «Гаммы и арпеджио», с. 25). Доцільно рекомендувати і зменшений тризвук та зменшений квартсекстакорд. На думку К. Мостраса, доцільно розширити дану систему арпеджіо збільшеним тризвуком. Нарешті, для найбільш розвинених учнів можна додати три обернення домінантсептакорду: квінтсекст-, терцкварт- і секундакорд. Таким чином, максималь­но розширена система арпеджіо могла б складатися з 15 акордів:

Майже всі види варіантного виконання, вказані для гами, можна застосувати й до арпеджіо. Аплікатурні варіанти арпеджіо зво­дяться до того, що кожний тризвук можна виконати трьома спосо­бами: 1) чергуванням 1—3—1 пальців, 2) чергуванням 1—3— 2 пальців та 3) чергуванням 1—4—2 пальців: