Сторінка
2

“Пісня про Олексу Довбуша” українська народна пісня в обробці Б.Крижанівського

Альт

Теситурні умови цього голосу також досить зручні. Весь робочий діапазон звучить в середній теситурі. Партія досить мелодійна і легко запам’ятовується.

Тенор

Тенорова партія також написана в зручній теситурі. Потрібно звернути увагу на ті місця, де є стрибки через октаву. Треба слідкувати за тим, щоб тенори стійко ставили верхні звуки, без під’їзду.

Бас

У цієї хорової партії використаний майже весь діапазон. Басова партія багата інтонаційними ходами, але це не затьмарює мелодійності цілого хору, тобто мелодії.

Багато треба точно інтонувати звуки, твердо без під’їздів.

Хоровий ансамбль.

Визначивши теситурні умови кожної партії і спів ставивши з динамічною, можна сказати, що весь розвиток і медичний і динамічний іде природно, особливих навантажень немає. Основний матеріал у сопрановій партії. Ансамблева злагодженість досягається завдяки майже однаковими теситурними умовами між сопранами і альтами.

Ступінь вокального навантаження відповідає у всіх партіях робочому діапазону. Тому можна зробити висновок, що створивши природний ансамбль, твір буде звучати мелодично, приємно на слух. Він буде створений завдяки тому, що використані майже однакові теситурні умови та рівномірне використання регістрів кожної з хорових партій. У ньому найбільш повно розкриваються характерні властивості всіх голосів, партій, хору в цілому.

Використання динамічних нюансів відповідають потуральній природі звучання партій, зумовили ансамблевий ефект.

У гармонічному ансамблі всі голоси мають таке мелодійно-інтонаційне навантаження, що під час виконання акордів він досить певно звучить. У звучанні партій і акомпанементі є звучання.

Особливості інтонування

Особливості інтонування полягають у правильному висонному положенні мелодії кожної хорової партії.

Для того, щоб добре звучав акорд у хорі, крім правильного інтонування мелодії сопранової партії, також необхідно добитися правильного інтонування у всіх інших хорових партіях. Слід велику увагу звернути на ходи у Б.партії. Ці ходи повинні звучати точно, чітко, інакше акорд цілого хору не буде строїти. Скачки в басових ходах можуть привести до пониження.

Композитор не використовує збільшених, чи зменшених інтервалів, тому справитися з усіма іншими легко. Тут використовується гуцульський стрій, бо основа пісні взята з народної творчості. Треба стійко попадати на підвищені ступені.

Диригентсько-виконавчий аналіз

Твір написаний в двохдольному розмірі (2/4), який не міняється до кінця твору.

Основний штрих nоn legato.

Перед співом хору звучить вступ (8 тактів). Він служить для підготовки і настройки хору. Застосовується середня позиція руху, плавно в помірному темпі.

В кінці вступу робиться знаття, восьма пауза служить для того, щоб зосередити хор на виконання. Замахом служить для вступу хору 2-га доля.

Аплітура рухів повинна бути середньою. Всі довгі тривалості витримуються лівою рукою, до них потрібно робити замах за рухом долі. Потрібно диригувати виразно, басом витримати стоячу ноту, а альтом про диригувати.

Це коли бас з альтом співають каноном.

Баси вступають перші, треба показати точний вступ рукою і кивком голови (1 такт). В другому такті вступають альти, треба правою рукою показати альтам вступ, (замах), а лівою басом витримується ( ) і на ( ), коли права рука зробила першу і другу долю, то лівою робиться жест. В кінці перших двох фраз робиться зняття. Треба витримати ( ) ноту, тоді знімається на І-й долі, а друга – служить одночасно і замахом і другою долею для ( ).

Зняття в кінці фрази:

В приспіві тривалі ноти витримуються так само, як і в заспіві.

Динамічні зміни в цьому творі міняються відповідно змісту. Вступ звучить на . Починається твір на р(“хто там овічночі, по лісі блукає” .), потім іде наростання на другу фразу (“То Олекса Довбуш легінів збирає”). Хор співає на першу фразу і стихає до р. друга фраза йде на р в повторюється. Другий куплет співається так само як і перший. В третьому куплеті є культиваційний момент.

Після приспіву грається ще раз вступ, фраза (“Чи го порубали гострими мечами”) звучить на , а фраза (“Чи го позовали ще й з свічками) на р. Ці всі нюанси треба показати руками і виразити обличчям. Для диригента твір має велике значення, які з технічної строки так із виконавчої.

Дикція і орфоепія

Питання дикції в творі стоїть на досить важливому місці. Потрібно виразно і чітко вимовляти слова. Бо в цьому творі слова з діалектом (чи говимовляється чи й го), багато слів з шиплячими буквами (Довбуш, бовтичками), Треба чітко вимовляти слова, особливо басам і сопрано, де вони співають каноном, щоб добре прослуховувалися партії, і був ансамбль при співі. Треба стежити за виразністю при співі, щоб слухачі зрозуміли слова тексту.

Значення твору

Обробка української народної пісні Б.Крижанівського має велике значення як і для диригента, так і для виконавців. Пісня про Довбуша – це дуже популярний твір в наш час його співають і старі люди і молоді. Ця пісня передавалася із покоління в покоління. А композитор Б.Крижанівський зробив обробку для мішаного хору. Тепер цю пісню можна почути зі сцени. Її співають також і професійні хори.

Твір має велике значення з різних точок зору. Для хориста, співака це є добра школа вокальної техніки, де закріплюються набуті навики. Розвивається слух і відчуття хорового строю.

Диригент в даному творі засвоює багато технічних навиків, які необхідні для концертного виконання твору. Тут і пластика жестів і особливий розвиток динаміки і елементарні технічні засоби, щодо показу вступу та зняття.

Твір має загальне виховне значення, як для виконавця. Так і для слухачів. В ньому закладена висока ідея, щодо вшанування пам’яті загиблих героїв, народних месників нашого краю, скорбота українського народу за своїми вірними синами. Він виховує глибоку любов до української народної пісні, її традицій, до народу, який їх слухає. Дає зрозуміти, що всі джерела в музиці ведуть в народ.