Сторінка
4
Індивідуальні трудові відносини як предмет трудового права характеризується слідуючими рисами: ці відносини відбуваються в умовах внутрішнього розпорядку з підмічанням працівника регламентним умовам спільної діяльності; працівник є залученим до трудового колективу на основі особливого юридичного факту (трудового договору (контракту), актом обрання на посаду і т.п.); зміст трудових відносин зводиться до виконання робітником визначеної праці у відповідності з його спеціальністю, кваліфікацією, посадою. До цього слідує додати, що робітник виконує визначену міру праці із за свою працю отримує або заробітну плату за раніше встановленими нормами (тарифами), або частину прибутку організації. У цьому відмінність трудових відносин від цивільних відносин, які пов’язані з працею, які виникають на основі окремих цивільно-правових договорів, (підряду), доручення, авторського договору і т.д.). Слід зазначити, що в останнє десятиліття на Заході спостерігається експансія трудового права, поширення деяких його захисних положень на так званих автономних (незалежних) робітників (реміслеників, малих підприємств, осіб вільних професій), а також на членів виробничих кооперативів, сімейних підприємств на державних службовців. Окремі норми трудового права застосовуються до поліцейських та військовослужбовців. В трудовому праві з’явилося положення “Особи, які подібні до найманих працівників”.
Очевидно, що тенденція до розширення сфери дії трудового права в країнах з розвиненою ринковою економікою збережеться і в майбутньому. Професор І.Я.Кисельов пише про можливість подальшого розширення сфери дії трудового права, а в кінцевому рахунку навіть зміни предмету його регулювання, яким стане застосування праці як залежних, так і незалежних робітників, співучасників колективної власності різних видів які зайняті трудовому та виробничому процесі. Але це питання майбутнього.
Що ж до сьогоднішнього дня, то всі трудові відносини, які складають предмет трудового права, утворюють складну систему, в якій виділяється система індивідуальних трудових відносин та система колективних трудових відносин. Критерієм для визначення всіх елементів у цій системі виступає об’єктивно сформована структура трудової діяльності в суспільстві.[11]
Але не всі вчені-фахівці поділяють цю думку. Наприклад, як вже було вище зазначено, В.І.Прокопенко відносить до предмету трудового права відносини по працевлаштуванню, трудові відносини, колективні правові відносини, відносини щодо соціального забезпечення робітників.
З таким визначенням не зовсім погоджуються одеські фахівці Чанишева Г.І. Болотіна Н.Б. Вони вважають розвиток нових економічних умов, нова законодавча база змушують переосмислити юридичну природу названих відносин, їх місце у предметі трудового права.
Щодо відносин по працевлаштуванню та зайнятості, то їхню думку ця група відносин до предмету трудового права не входить. Трудове право регулює трудові правовідносини, головні суб’єкти і т.д. – робітники та працедавці. Працевлаштування та зайнятість – відносини з іншим змістом між іншими суб’єктами. Головним суб’єктом тут виступає держава в особі спеціально уповноважених органів – державної служби зайнятості, яка складається з Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, обласних, міських, районних центрів зайнятості, центрів профорієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість, учбових закладів профпідготовки, центрів реабілітації населення та ін. Відносини по зайнятості та працевлаштуванню, які складаються між службою зайнятості та громадянином, мають скоріше соціально забезпечувальну направленість, є комплексними відносинами і регулюються адміністративним правом та правом соціального забезпечення. Ті ж відносини, що виникають при направленні службою зайнятості громадянина на підприємство, реалізуються шляхом укладення трудового договору і тільки з цього моменту – з появою нового юридичного факту – входять до предмету трудового права.
Слід також врахувати, що відносини по зайнятості та працевлаштуванню регулюються зовсім іншими методами, аніж трудові відносини.
Відносини щодо соціального забезпечення працівників, які повністю або частково втратили працездатність також не входять до предмету трудового права. На думку цих авторів вони складають предмет права соціального забезпечення, яке має своїм предметом суспільні відносини, що виникають внаслідок реалізації громадянинами права на соціальний захист, яке гарантоване ст.46 Конституції України, суб’єктами тут виступають не працюючі люди. Допомога у вигляді пенсій та інших виплат здійснюється не з фонду оплати праці, а з централізованих фондів (Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування). Крім того, маються відмінності і в методі правового регулювання.[12]
Індивідуальні трудові відносини характеризуються неопосередкованим зв’язком між працівником і працедавцем. Головна їх мета – виконання працівником визначеної трудової функції. Елементами цих відносин виступають всі ланки суспільних відносин та зв’язків, без яких індивідуальні трудові відносини не можуть нормально функціонувати. Слід відмітити, що не всі складові, є однорідними, зв’язки між ними носять складний, підпорядкований характер. Особливе місце в цій системі займають відносини, які опосередковують трудовий договір між працівником і працедавцем. Ці відносини можна розглядати як у вузькому, так і в широкому смислі. В широкому смислі трудовий договір є базою, основою всіх інших індивідуальних трудових відносин – по оплаті праці, робочому часу, дисципліні праці та ін. Всі названі відносини виникають та діють тільки в межах дії трудового договору, з його припиненням припиняються й всі елементи, які його складають. Навіть у випадку несвоєчасного розрахунку з працівником та трудового спору про незаконне звільнення ці відносини пов’язані з минулим трудовим право відношенням в межах трудового договору.
Завантажити реферат