Сторінка
6

Розгляд фундаментальних понять предмету та методів галузі права у загальній теорії права та держави

2.Трудове правовідношення як результат індивідуального регулювання трудових правовідносин.

В умовах перехідного періоду акцент по регулюванні зміщується з централізованого на децентралізоване, основним актом такого регулювання стає трудовий договір (контракт). Це дає змогу та можливість врахувати індивідуальні якості працівника: талант, здібності, ділові якості, результати роботи та тощо.

3.Особистий характер прав і обов’язків за трудовим правовідношенням.

Ця властивість означає що працівник особисто виконувати свою роботу і не має право передоручати її іншій особі, крім випадків, передбачених законодавством. Це також означає, що відповідальність працівника має особистий характер і що при виявленні невиконання чи неналежного виконання своїх обов’язків вина працівника має бути встановлена і доведена власником (ст.138 КЗпП України).

4.Безперервність трудового правовідношення .

Ця властивість означає, що трудове правовідношення між працівником і працедавцем не переривається після закінчення кожного робочого дня і працівникові не треба кожен день укладати трудовий договір і поповнювати трудове правовідношення. З цього положення є винятки, коли трудове правовідношення не переривається, але зупиняється на деякий час:

а) при направленні працівника на курси удосконалення кваліфікації за професією з відривом від роботи, якщо це передбачено трудовим договором (контрактом).

б) при відстороненні працівника від роботи працедавцем або третіми особами у випадках, передбачених законодавством ( ст 46 КЗпП України). Відстороненні від роботи – тимчасове недопущення (звільнення) працівника до виконування роботи, посади у випадках, передбачених законодавством, зі збереженням робочого місця, як правило, без збереження заробітку.

5.Забезпечення тривалості трудового правовідношення.

Трудове законодавство забезпечує громадянина можливість працювати невизначений строк шляхом заборони укладати договір на певний строк. Укладення договору на певний строк допускається у випадках, передбачених ч.2 ст.23 КЗпП України, а саме у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи , або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавством законодавчими актами.

6.Наявність особистого елементу.

Особистий елемент в даному правовідношенні – це трудовий престиж, авторитет, ділова репутація, трудова честь і гідність, звання кращого спеціаліста, майстра своєї справи тощо. Громадянин, який укладає договір і набуває статусу працівника, має не тільки матеріальний інтерес – одержувати заробітну плату та інші матеріальні блага. Праця, трудова діяльність для нього – це також і основна форма його самовираження в суспільстві, в колективі, виходячи з існуючих в них моральних критеріїв, орієнтирів, прав людини як особистості. Трудове самовираження, як важлива умова ефективної діяльності працівника, захищається трудовим законодавством, так само, як і його матеріальні інтереси (можливість відшкодування моральної шкоди).

7.Забезпечення стабільності трудового правовідношення.

Трудове законодавство має на меті забезпечення якомога тривалого правовідношення. В цьому зацікавлені, як правило, і працедавець, і працівник. Перший хоче мати стабільні кадри, навчених, кваліфікованих працівників, які добре знають свою справу. Працівник зацікавлений у стабільній роботі і оплаті за неї для себе і своєї родини. Правові приписи направлені саме на створення таких умов, які включали б випадковість в діях, поведінці сторін, і призводили до небажаного розірвання трудового договору та припинення правовідношення. Можна назвати, зокрема, такі умови:

1) становлення вичерпного переліку підстав для розірвання трудового договору (ст.40, 41, 232, 235 КЗпП України);

2) встановлення для працедавця обов’язку у разі його наміру розірвати трудовий договір одержати попередню згоду профспілкового органу, крім випадків, передбачених законом (ст.43, 431 КЗпП);

3) загальним правилом і також заборона розірвання трудового договору з працівником в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п.5 ст.40 КЗпП), а також у період перебування у відпусці;

4) особливі приписи забезпечення стабільності трудового правовідношення передбачені щодо вагітних жінок і жінок, які мають дітей (ст.184, КЗпП), а також працівників молодше 18 років (ст.198 КЗпП);

8.Презумпція невідновності працівника у невиконанні чи неналежному виконанні своїх обов’язків.

За трудовим законодавством працівник вважається правим, доки працедавець не доведе що він винний у невиконанні або неналежному виконанні прийнятих на себе обов’язків. Це знайшло відображення, зокрема, у приписі (ст.138 КЗпП) (наявність в діях чи бездіяльності працівника певного складу трудового майнового правопорушення).

В науці трудового права прийнято включати в систему суспільних відносин, які складають предмет трудового права, окрім власне індивідуальних трудових відносин (деякі автори, наприклад, В.І.Прокопенко називають їх трудовими відносинами), які утворюють основу (ядро) предмету трудового права, також велику групу відносин, які тісно пов’язані з трудовими, які передують, супроводжують або виживають з останніх. До них відносять: організаційно-управлінські відносини у сфері праці; відносини по забезпеченню зайнятості, професійної орієнтації і працевлаштуванні; відносини по професійному відбору, професійній підготовці та підвищенню кваліфікації кадрів прямо на виробництві; соціально-партнерські відносини; відносини по нагляду та контролю за охороною праці та додержанням трудового законодавства; відносинами щодо вирішення трудових спорів.

Зміст Кодексу законів про працю України переконує тому, що він регулює всі названі види відносин. Причому, якщо відносини, що передували трудовим (відносини по працевлаштуванню), він стосується лише мимохідь, то відносини, що їх супроводжують (укладення колективних договорів, контроль та нагляд та охороною праці) та відносини, що з них випливають (вирішення трудових спорів) КЗпП регулює досить детально. Протиріччя між сформульованим в статті 1 КЗпП колом відносин, що регулюються Кодексом і його реальним змістом ліквідується лише методом широкого тлумачення поняття “трудові відносини працівників”, розумінні їх не лише як власне трудових відносин, а й як таких, що передують їм, супроводжують їх, або випливають з них.