Сторінка
1

Конституційна реформа в Україні (1988-1996 років)

ЗМІСТ

ВСТУП . 3

1. Декларація про державний суверинітет . 4

2. Концепція конституції України . 4

3. Акт проголошення незалежності . 6

4. Проект Конституції України . 7

5. Конституційний договір 8

6. Конституція України 9

ЗАКЛЮЧЕННЯ 11

Література . 12

ВСТУП

Предметом данного дослідження є конституційна реформа в Україні. Конституційний процес в Україні був тривалим та складним, і проходив в умовах економічної та політичної кризи в Україні.

Найбільш важливими юридичними документами на період конституційної реформи в Україні були:

- Декларація про державний суверинітет 1990 року;

- Концепція конституції України 1991 року;

- Акт проголошення незалежності 1991 року;

- Проект Конституції України 1992 року;

- Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України 1995 року;

- Конституція України 1996 року.

Мета данного дослідження полягає в аналізі змісту юридичних документів періоду конституційної реформи в Україні, їх порівняльна характеристика, виявлення основних закономірностей в розвитку Конституційних ідей та принципів, та розгляд наслідків ппроведення конституційної реформи.

1. Декларація про державний суверинітет

16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет. В цьому документі проголошено державний суверенітет Української РСР - як верховна, самостійна, повна і неподільна влада Республіки в межах її території, а також незалежність та рівноправність в зовнішніх відносинах. Визначено, що будь-які насильницькі дії проти держави будуть переслідуватись по закону.

Декларація визначила економічну самостійність УРСР. Земля, надра, повітряний простір, водні ресурси в межах її території, економічний та науково-технічний потенціал створений на території України визнається властністю народу України. Проголошено забезпечення захисту усіх форм власності.

В області міжнародних відносин проголошується, що Українська РСР є суб`єктом міжнародного права, має безпосередні стосунки з іншими державами, проводить самостійну діяльність в міжнародних організаціях. В документі наголошено, що УРСР визнає перевагу загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права над внутрішньодержавними.

2 . Концепція Конституції України

Важливим кроком в конституційній реформі на Україні було схвалення Верховною Радою Української РСР 19 червня 1991 року Концепції Конституції України. Концепція декларувала загальні принципи майбутньої Конституції, її структуру, та основні положення.

Згідно з Концепцією, основою Конституції України має бути ідея правової держави. Найвищою соціальною цінністю проголошена людина, її права і свободи та їх гарантії.

Основним об'єктом конституційного регулювання мають бути відносини між громадянином, державою і суспільством. Конституція повинна визначити пріоритет загальнолюдських цінностей, закріпити принципи соціальної справедливості, утвердити демократичний і гуманістичний вибір народу України, чітко показати

прихильність України загальновизнаним нормам міжнародного права.

В Концепції конституційні норми визнані нормами прямої дії, що діють незалежно від існування конкретизуючих ці норми законів або інших нормативних актів.

Концепція чітко визначає структуру майбутньої Конституції. Проте, в процесі створення Проекту Конституції та прийняття самої Конституції ця структура зазнала значних змін.

Концепією зазнала деякого ідеологічного впливу. Теза про те, що у преамбулі нової Конституції " . закріплюється соціалістичний вибір як намір побудувати засноване на праці суспільство соціальної справедливості"11 відсутня в тексті в Конституції України.

Концепція визначає Україну як демократичну державу, механізм якої функціонує відповідно до принципу розподілу влад на законодавчу, виконавчу і судову.

Концепція визначає і форму державного правління в Україні - президентська Республіка. В кінцевому варіанті, Конституція України менш категорична. Стаття 6 Конституції лише наголошує, що Україна є республікою, не визначивши чітко форму державного правління.

Якісно новим, в порівнянні з Конституцією УРСР 1978 року, стало визначення правового стану людини і громадянина. Пропонується в новій Конституції України крім прав проголошених Конституцією УРСР 1978 року (такі як право на працю, право на матеріальне забезпечення в старості, у зв'язку з хворобою, повною або частковою втратою працездатності, право на освіту, право на охорону здоров'я, право на житло та ін.), встановити також нові права: право на життя; право на належний життєвий рівень для кожної окремої особи та для її сім'ї; право на свободу та особисту (фізичну і моральну) недоторканість; право захисту від катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність видів примусу і покарання; право на свободу думки та переконань; право на інформацію і її вільне поширення без будь-яких форм цензури; право пересування, вибір місця проживання, право залишати будь-яку країну і право повертатися до своєї країни; право володіти майном одноособово або спільно з іншими та займатися підприємництвом; право на відшкодування державою шкоди, заподіяної громадянину; право знати свої права і поводитися відповідно до них.

Враховуючи економічні зміни, Концепція пропонує передбачити таку категорію прав, як право громадян на приватну власність, а також екологічні права людини, зокрема, право на екологічно чисте навколишнє середовище, продукти харчування, безпечні предмети повсякденного вжитку; право на екологічно нешкідливі умови праці; право на одержання та поширення об'єктивної інформації про стан навколишнього середовища; право на участь в ухваленні рішень щодо розміщення промислових підприємств та використання технологій, які можуть створити загрозу життю та здоров'ю людини.