Сторінка
1

Вплив зовнішньої торгівлі на соціально-економічний розвиток України

Оскільки Україна сьогодні є частиною світового господарства, не­обхідно чітко усвідомлювати, що інтегрування її в сучасні цивілізаційні процеси у ролі повноправного їх учасника може відбуватися лише за умови вибору чітко визначеної науково обґрунтованої стратегії розвитку.

З переходом до ринку відкритість економіки України зросла. Відпо­відно збільшився вплив зовнішніх факторів – на динаміку сукупного по­питу та сукупної пропозиції. Особлива увага приділяється такому струк­турному елементу загальної теорії рівноваги, як зовнішня торгівля.

Аналізом відносин з іншим світом збагатив Вальрасову версію загальної рівноваги Дж. М. Кейнс, завдяки якому тотожність сукупного попиту та сукупної пропозиції, або рівноваги між виробленим та ре­алізованим ВВП набула наступного вигляду:

У = С + І + Q + NX,

де У – вироблений ВВП,

С – споживчі витрати,

І – інвестиційний попит,

Q – державні витрати,

NX – чистий експорт (NX= X – ІМ),

Х – експорт,

ІМ – імпорт.

Сукупний попит являє собою величину обсягу продукції, яку спо­живають макроекономічні суб’єкти при певному рівні цін і збільшується на величину попиту закордону, якщо експорт перевищує імпорт. І, нав­паки, внутрішній попит зменшується, якщо імпорт перевищує експорт. Тому при визначенні стратегії зовнішньоекономічного розвитку необхідно чітко усвідомити особливості взаємозв’язку між зовнішнім економічним середовищем та внутрішніми соціально-економічними процесами. Такий аналіз повинен складатися з двох частин – визначення основних тенденцій розвитку зовнішньої торгівлі України та характеристики її впливу на соціально-економічний розвиток країни і на сукупний попит та пропозицію зокрема.

У теорії макроекономіки експорт і імпорт розглядаються окремо, оскільки вони по-різному впливають на динаміку ВВП. Величина експорту збільшує внутрішній попит (як проміжний, так і кінцевий). Імпорт – це та величина, на яку збільшується внутрішня пропозиція товарів та послуг.

Вважається, що експорт безпосередньо не залежить від ВВП країни, а визначається попитом на світовому ринку (за умови достатності внут­рішніх резервів). Величина імпорту, навпаки, визначається динамікою внутрішнього попиту: чим більший ВВП, тим більший імпорт. Разом із збільшенням внутрішнього виробництва готової продукції зростає залежність від імпортної сировини, устаткування, матеріалів, енергоносіїв. Зростання купівельної спроможності населення також сприяє збільшенню попиту на імпортні товари. І навпаки, зменшення ВВП, означає зменшення попиту на імпорт. Така залежність дійсна лише для відкритої ринкової економіки. Планові економіки, в силу свого політичного устрою, не можуть використовувати переваги зовнішньої торгівлі. Загальна закономірність полягає в тому, що при зростанні ВВП і незмінному експорті, чистий експорт має тенденцію до скорочення. Навіть якщо спочатку чистий експорт мав позитивне сальдо, то з зростанням ВВП і, відповідно, імпорту, він може бути від’ємною величиною, за умови незмінної величини експорту. На певному етапі це призводить до стримування зростання ВВП. При падінні ВВП чистий експорт має тенденцію до зростання, тим самим стримуючи загальне падіння національного продукту. Падіння виробництва та скорочення платоспроможного попиту населення зменшує внутрішній попит на товари як виробничого, так і кінцевого призначення. При незмінності попиту зовнішніх ринків, скорочення імпорту веде до зростання чистого експорту.

Таким чином, можна зробити висновок, що оскільки імпорт – вилучення агрегатного попиту, то збільшення за його рахунок внутрішньої пропозиції є позитивним явищем за умови перевищення внутрішнього попиту над пропозицією і він сприяє насиченню внутрішнього ринку і зниженню цін. В умовах недостатнього сукупного попиту, збільшення імпорту веде до занепаду національного виробництва.

Структура імпорту також впливає на динаміку національного виробництва. “Позитивним” вважається імпорт, який стимулює інвестиційні процеси і сприяє модернізації національної економіки. Це, в першу чергу, наукове устаткування, технології у вигляді патентів, ліцензій, ноу-хау. Неефективність структури українського імпорту визначається наявністю в ньому товарів, які в достатній кількості виробляються або можуть вироблятися в Україні. Це продукція машинобудування, а також товари народного вжитку, продукти і сировина для їх виробництва. Ірраціональність імпортної структури проявляється в її енергомісткості. Найбільшу питому вагу в імпортних закупках займає паливно-енергетична продукція – 38,6 % від загальних обсягів імпорту товарів та послуг (див. табл. 1).

Негативний вплив імпорту на динаміку ВВП може бути ком­пенсований динамікою експорту. При високому рівні безробіття та недови­користанні виробничих потужностей, що характерно для депресійного стану економіки, збільшення чистого експорту веде до розширення су­купного попиту і, відповідно, до зростання реального обсягу націо­нального виробництва і зайнятості при сталих цінах. Так, постійне падіння виробництва та скорочення платоспроможності населення значно змен­шили попит внутрішнього ринку України на товари як виробничого, так і кінцевого призначення. Попит зовнішніх ринків до кризи 1998 року, навпаки, постійно зростав, і навіть його скорочення в період світової фінансово-економічної кризи 1998–1999 рр. мало тимчасовий характер.