Сторінка
1

Деякі аспекти використання теорії ігор в адмініструванні податків

Основна мета діяльності органів податкової служби – забезпечити гарантоване, стабільне надходження податкових платежів у повному обсязі, відповідно до чинного законодавства, до бюджетів усіх рівнів і тим самим надати державі можливість впли­вати через відповідні органи влади на всі сторони соціально-економічного розвитку сус­пільства. Зокрема, оптимізувати податкове навантаження як у цілому на економіку, так і на окремі її галузі та суб’єкти господарювання, формувати нову ефективну фінан­сово-кредитну систему, що спрямовує інвестиційні фонди та комерційні банки на прове­дення активної інноваційно-інвестиційної політики, контролювати пільгові процеси в оподаткуванні тощо.

Платники податку відповідно до податкового законодавства повинні зареєструватися у податкових органах, в установленому порядку вести облік своїх об’єктів оподатку­вання (дохід, майно, витрати), подавати податкові декларації та розрахунки, сплачувати податки і збори. Прагнучи отримати максимально можливі прибутки, платники податків шукають різноманітні стратегії щодо зменшення податкового навантаження, а саме:

– ведуть підприємницьку діяльність без реєстрації у податкових органах;

– порушують правила обліку об’єктів оподаткування;

– не дотримуються термінів представлення податкових декларацій, розрахунків і сплати податків;

– шукають способи мінімізації своїх витрат на сплату податків, зборів та обов’язкових платежів до бюджету за рахунок сплати хабарів тощо.

Контрольно-перевірочна робота є важливою складовою діяльності органів державної податкової служби. Організація та проведення перевірок суб’єктів підприємницької діяльності – це один із способів забезпечення податкових надходжень та підтримки серед платників високого рівня податкової дисципліни. Широке висвітлення її результатів сприяє попередженню виникнення порушень податкового законодавства. Починаючи з 1998 року, після введення в дію Указу Президента України “Про деякі заходи з дерегу­лювання підприємницької діяльності” [2], щороку відповідно до “Порядку координації проведення планових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності контролюючими органами” [1] складається Національний план перевірок.

При формуванні плану перевірок щодо кожного платника податків приймаються рішення, що визначають стратегію поведінки податкових інспекторів:

– проводити перевірку платника (стратегія І1);

– не проводити перевірку платника (стратегія І2).

Платник податку також має свої стратегії:

– сплатити податки відповідно до чинного законодавства (стратегія Р1);

– ухилитися від сплатити податків (стратегія Р2).

Тобто ситуація, що склалася у сфері оподаткування, належить до конфліктних, оскіль­ки є три основних її складових:

1) зацікавлені сторони (держава в особі органів державної податкової служби та платники податків);

2) інтереси сторін (наповнення бюджету за рахунок податкових надходжень та отри­мання максимально можливих прибутків від підприємницької діяльності);

3) можливі дії цих сторін (застосовування різноманітних способів та засобів для досяг­нення поставлених цілей).

Отже, відмінність інтересів сторін (супротивників чи партнерів), прагнення кожного із них знайти оптимальне рішення, тобто краще серед можливих, та досягти певних переваг пояснюють виникнення конфліктних ситуацій. При цьому кожен із учасників повинен керуватися не тільки власними цілями, але й ураховувати інтереси партнера, оскільки хід подій залежить від рішень, які приймає кожна зі сторін. При цьому ні одна із них не знає, яке рішення прийме протилежна сторона і тому діє в умовах невизначеності.

Проведений аналіз літератури показав, що для підтримки прийняття рішень при адмі­ніструванні податків можливе застосування методів кореляційно-регресійного аналізу, кластерного аналізу, методу побудови дерев-рішень [4, 6, 7, 8, 13], класичних коефіцієн­тів еластичності та динамічності податків [9], факторного аналізу, дискримінантного аналізу, нелінійних динамічних моделей [15], методології функції корисності [11], імовір­нісно-авто­матного моделювання [5], імітаційного моделювання [7], технології оператив­ної аналітичної обробки даних (On-Line Analitical Processing – OLAP), нейромережні технології [3, 10] тощо.

Необхідно також зазначити, що на центральному рівні податкової служби функціо­нують аналітичні інформаційні системи “Галузь” та “Пільги”. Це потужні засоби підтрим­ки прийняття рішень щодо реалізації податкової політики в Україні. Головна мета створення цих систем полягає у проведенні автоматизованого кількісного, порівняльного та структурного аналізу мобілізації коштів до бюджету. Аналіз виконується у розрізі галузей і видів економічної діяльності, територіальної належності, організаційно-правової форми, видів податків тощо. Визначаються також реальні обсяги втрат бюджету у разі надання податкових пільг і впливу змін податкового законодавства на рівень податкових надходжень до бюджету тощо. Ці системи функціонують на основі викори­стання інформації реєстрів платників податків – юридичних та фізичних осіб – баз даних про нараховані, донараховані суми податків, суми сплати, нараховану та сплачену пе­ню, реструктуризовані суми податків тощо, а також загальнодержавної нормативно-довідкової інформації [3].

Отже, нині існують потужні засоби і методи підтримки прийняття рішень при адміні­стру­ванні податків. Разом з тим, існує можливість формалізувати процес прийняття рішень щодо відбору об’єктів для проведення документальних перевірок за допомогою теорії матричних ігор. У цій статті пропонується використання матричних ігор щодо визначення оптимальних рішень при формуванні плану перевірок.

Методи теорії ігор надають можливість проаналізувати ситуацію і вибрати оптималь­не рішення або обґрунтувати прийняття того чи іншого рішення. Про можливість викори­стання ігрових методів у податковій сфері зазначають також А. Скрипник та Л. Гацька. Вони пропонують за допомогою існуючих ігрових методів робити висновки щодо можли­вих змін у податковому законодавстві, які могли б стабілізувати ситуацію в українській економіці [12].

Теорію ігор визначають як теорію математичних моделей прийняття рішень в умовах конфлікту. “Гра” – це математична модель, що дозволяє формалізувати конфлікт, а ігрові методи – це потужний інструмент аналізу конфліктних ситуацій. У теорії ігор важли­вими поняттями є оптимальна стратегія, ціна гри, виграш (середній виграш) [16]. Гру необхідно розуміти як взаємодію декількох осіб (гравців), що має кінцевий стан (виграш), до якого прагне кожен гравець, але не кожен може його досягти. Система умов, що регламентує можливі варіанти дій гравців, обсяги інформації кожного гравця про поведінку іншого, а також результат, до якого приводить сукупність дій, складають правила гри. Сукупність правил, що визначають однозначний вибір дій гравця залежно від ситуації, що складається під час гри, називається стратегією. Якщо у процесі гри гравець почергово використовує декілька стратегій, то його стратегія називається змішаною, а її елементи – чистими стратегіями. Оптимальною вважається стратегія, яка при багаторазовому повторенні гри забезпечує даному гравцеві максимально можливий середній виграш. Ігри, у яких одна сторона програє стільки, скільки виграє інша, назива­ються іграми з нульовою сумою. Результатом гри є оптимальні стратегії гравців та виграш чи програш одного із них, як правило, виражений у кількісній формі, – ціна гри. Ціна гри відображає ступінь задоволення інтересів кожного гравця у ситуаціях, що складаються під час гри, і визначається як математичне сподівання виграшу одного з них, якщо обидва гравці знайдуть оптимальні для себе стратегії [16]. Наприклад, математичне очікування надходжень чи прибутку.