Сторінка
1

Технологія оцінки ризиків в процесі управління ризиками на прикладі методу VAR

В результаті еволюції процесу прийняття рішень наприкінці XX століття ризик-менеджмент було виділено в окремий напрямок економічної науки. Даний факт символізує настання часу, коли необхідно вивчати даний вид діяльності як окремий напрямок або функцію в діяльності компанії і використовувати при цьому системний підхід для вивчення всіх взаємозв'язків при організації такого управління.

Лише на рубежі 90-х років XX ст. і початку XXI ст. почався розвиток напрямку, що одержав назву «комплексне управління ризиками». Саме в цей час основними споживачами напрацьованих методик і технологій в області управління ризиками стають промислові компанії, які усвідомили необхідність впровадження такої системи й об'єднання різних напрямків управління ризиками. При цьому виявилося, що, незважаючи на десятиліття розвитку теоретичної й методичної бази, компанії не мають готових рішень для впровадження в повсякденну діяльність, а консультанти, що розробляють і активно використовують методики, далеко не завжди в стані адаптувати їх під потреби кожної конкретної компанії.

Однією із проблем сучасних дослідників є поглиблення в методики оцінки ризиків і моделювання ризикових ситуацій, у той час як безпосередньо методам управління ризиками приділяється набагато менше уваги. Можна навіть сказати, що з'явилося своєрідне відгалуження теорії управління ризиками – вимірювання ризиків (risk measurement).

Аналіз останніх досліджень з даної проблеми [3; 4; 5] показує, що недостатньо уваги приділяється технології застосування методу VAR-аналізу на підприємствах, що не належать до фінансового сектору.

Умовно всі використовувані методики оцінки ризиків можна розділити на три категорії, основні плюси й мінуси яких розглянуті в наведеній нижче таблиці:

Таблиця 1.

Методи оцінки ризиків.

Як видно з наведеної таблиці, найбільш дешевим і швидким методом оцінки є експертні методики, коли за рахунок опитування одного або декількох експертів, можна одержати загальну оцінку того або іншого ризику (як правило, якісну– істотний/не істотний, має чи не має місце тощо).

Вибір методики визначається завданнями, які постають перед експертом, що проводить оцінку, загальною стратегією управління ризиками, а також планованими витратами компанії на інфраструктуру управління ризиками.

Універсальних методик не існує, оскільки навіть такі стандартні прийоми як VAR-аналіз вимагають модифікації відносно кожної конкретної компанії. У сучасній теорії управління ризиками виділяється окремий напрямок– оцінка ризиків, що на відміну від управління ризиками зосереджує зусилля саме на методиках оцінки різних ризиків.