Сторінка
2

Технологія оцінки ризиків в процесі управління ризиками на прикладі методу VAR

Однією з найбільш популярних мір ризику є VAR. (Value-at-Risk) або «вартість у зоні ризику». Дана методика була розроблена однією з найбільших інвестиційних компаній США– JP Morgan у рамках їх внутрішньокорпоративної системи Riskmetrics™. Дані, отримані із застосуванням даної системи, дотепер є еталоном для оцінок VAR, а сама методологія опублікована на спеціалізованому сайті www.riskmetrics.com, де зібраний значний обсяг інформації про саму методику, практику її застосування, принади і недоліки.

Спочатку дана методика призначалася для оцінки ризиків роботи з похідними фінансовими інструментами, але надалі вона була адаптована для оцінки великого числа фінансових і ринкових ризиків.

Показник VAR визначається як спрогнозований найгірший можливий збиток для заданого довірчого інтервалу (наприклад, 95%) протягом певного періоду часу (наприклад, 1 день або 1 місяць).

Методології обчислення VAR присвячено багато досліджень. В основному дана методологія використовується при роботі з фінансовими активами, особливо в банківському секторі. Дана методологія також використовується не тільки трейдерами і портфельними менеджерами, але й регулювальними органами. Так у США регулювальні органи вимагають від банків резервувати трикратний 10-денний 99% VAR під ринкові ризики.

В цілях управління ризиками промислової компанії методологія VAR, a також її модифікація Cash Flow-at-Risk (C-FAR), може використовуватися для аналізу ряду фінансових і ринкових ризиків, таких як процентний ризик, валютний ризик, ризики, пов'язані зі зміною біржових цін на сировину або продукцію тощо. На відміну від фінансових інститутів, які також використовують методологію VAR для оцінки сукупного ризику компанії, на нашу думку, для промислових компаній даний показник не може бути застосований для оцінки сукупного ризику компанії внаслідок більшої варіації активів і ризиків, у порівнянні з фінансовими інститутами.

У нижченаведеній таблиці описуються три головних методи для розрахунку VAR.

Таблиця 2.

Методи розрахунку VAR

Для більш повної картини ризику часто використовують комбінацію цих методів. Наприклад, коваріаційний метод може використовуватися протягом торговельного дня, а один із симуляційних методів– наприкінці робочого дня. Параметрами для розрахунку VAR є:

1. Довірчий інтервал.

Довірчий інтервал звичайно береться між 90% і 99%. Наприклад, для довірчого інтервалу в 95 % втрати будуть перевищувати VAR приблизно раз на місяць (20 робочих днів). Високий довірчий інтервал при оцінці ринкового ризику може ввести в оману, наприклад, якщо він дорівнює 99,9%, втрати понад VAR будуть відбуватися приблизно 1 раз у чотири роки, що робить недоречним його розрахунок. Однак при розрахунках специфічних видів ризику, таких як кредитний ризик, варто застосовувати високий довірчий інтервал, оскільки ризик втрат пов'язаний з одиничними подіями.

2. Період прогнозу.

Звичайно, активні фінансові організації (банки, інвестиційні й пенсійні фонди) використовують період в один день для VAR– аналізу всіх ринкових позицій. З іншого боку, інвестиційні менеджери звичайно використовують період в один місяць, у той час як корпорації застосовують квартальні або навіть щорічні прогнози ризику.

3. Базова валюта.

Базова валюта при розрахунку VAR звичайно збігається з валютою власного капіталу і валютою фінансової звітності. Наприклад, Bank of America буде використовувати американський долар для звіту про міжнародні ризики, a Bank of Switzerland буде використовувати швейцарський франк.

Як вже було сказано, найвідомішою реалізацією аналітичного методу є система RiskMetrics, розроблена банком JP Morgan. Як основне припущення передбачається, що зміни ринкових факторів ризику мають нормальний розподіл. Це припущення дозволяє визначити розподіл прибутків і збитків для всього портфеля, що також буде нормальним. Потім, знаючи властивості закону нормального розподілу можна легко обчислити збиток, що буде траплятися не частіше заданого відсотка випадків, тобто показник ризикової вартості.

Саме цей аргумент піддається сумніву більшістю експертів, оскільки дуже часто ринкові ціни на активи не розподіляються нормальним чином.

Наріжним каменем коваріаційного методу є процедура відображення ризиків (англ. risk mapping). Вона припускає декомпозицію кожного інструмента з портфеля на безліч більш простих, стандартних інструментів або позицій, при цьому кожна стандартна позиція повинна відображати лише один ринковий фактор ризику. Для кожної стандартної позиції визначається її поточна вартість як функція від єдиного ринкового фактору, за умови, що значення інших ринкових факторів ризику є фіксованими. Тобто для валютної позиції таким ринковим фактором буде валютний курс.