Сторінка
1

Стан та пропозиції щодо реформування податкової системи України

Постановка проблеми. Майбутнє України як держави з визначним вектором інтеграції в європейську спільноту потребує вироблення відповідних підходів до вдосконалення податкової системи країни. На сьогодні в Україні відсутні механізми адаптації фінансової системи держави до технологій, притаманних високорозвиненим ринковим суспільно-економічним відносинам.

Проблеми фіскальної політики, напрями її розв'язання постійно знаходяться у центрі уваги українських науковців та фахівців, але при цьому кожне нове дослідження, кожний новий аналіз та погляд є суттєвим внеском в розуміння такого надзвичайного складного та важливого явища як податкова система України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання реформування системи оподаткування України досліджували українські науковці В. Андрущенко, Т. Василькова, Г. Василевська, С. Гасанов, В. Геєць, Т. Єфименко, І. Луніна, В. Попович, А. Соколовська, В. Федосов та інші [1;7]. Проте це питання й досі не втратило актуальності і потребує подальшого дослідження.

Формування цілі статі. Формування головних принципів становлення, функціонування й розвитку податкової системи ринкового типу є важливим завданням фіскальної теорії та практики, від успішного вирішення якого значною мірою залежить економічний потенціал країни, соціальна стабільність у суспільстві, підвищення рівня добробуту малозабезпечених верств населення.

Виклад основного матеріалу. Чинна податкова система в цілому сформувалася ще на старті трансформаційного процесу. Вона багато в чому копіювала системи оподаткування країн з розвиненою економікою, належно не враховувала особливості перехідного етапу національної економіки, необхідність здійснення системних заходів щодо створення умов для сталого економічного зростання.

Постійні зміни та доповнення податкового законодавства України призводять до недоодержання прогнозованих показників виробничо-господарської діяльності підприємств та її недосягнення кінцевого результату - прибутку, рентабельності, окупності капіталовкладень та ін. [2].

Зміни у податково-бюджетній сфері відіграють ключову роль у макроекономічній політиці, тому що безпосередньо впливають на перерозподіл доходу в усіх сферах економіки, сукупного використання ресурсів та сукупного попиту, і саме тому потребують чіткої розробки і послідовної реалізації.

Бюджет держави завжди є компромісом між основними соціально-економічними групами в країні. Це компроміс між загальнодержавними і приватними інтересами громадян з приводу оподаткування доходів і власності, між центром і регіонами - з приводу розподілу податків і субсидій, між інтересами окремих галузей і фірм - стосовно державних замовлень [6].

На цей час податковим законодавством України передбачено 27 головних державних податків і зборів та 14 - місцевих. Проте лише 4 з них - податки бюджетотворення, які у 2005 році становили приблизно 85 % від усіх надходжень до консолідованого бюджету, зокрема:

- податок на додану вартість, ставка якого - 20%. У 2005 році зазначений податок становив 33803,8 млн. грн., це становить 34 % від усіх податкових надходжень до консолідованого бюджету;

- податок на прибуток підприємств. З 1 січня 2004 року ставка оподаткування була знижена з 30% до 25%, було підвищено норми амортизації основних фондів, звітування для підприємств стало дещо простішим. У 2005 році надходження від цього податку становили 23464 млн. грн., що становить 24% від загальних виплат податків у консолідований бюджет;

- податок з доходів фізичних осіб. Замість колишньої прогресивної шкали оподаткування за п'ятьма ставкам й 10%, 15%, 21%, 30% та 40% була запроваджена єдина ставка оподаткування - 13% на період 2004-2006 років. У 2005 році податок з доході в фізичних осіб становиві7325,2 млн. грн., що склало близько 18% від загального надходження податків у консолідований бюджет;

- акцизний збір. Більшість акцизних зборів належать радше до фізичної кількості, ніж до ціни (розрахованої у гривнях або в євро), проте існують також змішані ставки, що беруть до уваги як кількість, так і ціну. У 2005 році 8 % від загальних виплат податків у консолідований бюджет – це акцизний збір [9].

Зміна податкових ставок та ведення нових податків, навіть державних, не стимулює діяльності підприємств жодної форми власності. Податковий тиск веде до згортання виробництва і призводить, зрештою, до значного зменшення доходів бюджетів усіх рівнів. Для податкової політики нашої держави поки що характерне те, що:

- нові податки ніде на підприємствах, у районах або містах не апробуються;

- не відпрацьовуються ставки оподаткування, а тому Верховна Рада України змушена знову й знову змінювати їх;

- нерівномірне податкове навантаження, коли тягар податкового тиску перекладається на ті підприємства, які працюють легально і доволі прибутково. Таким чином порушуються деякі з основних принципів функціонування систем оподаткування, які підтверджені світовим досвідом, а саме: загальність, рівність та визначеність;