Сторінка
1

Методичні аспекти оцінки ефективності процесів інтеграції підприємств

У ринкових умовах господарювання рушійною силою розвитку є конкурентні відносини. Водночас важливого значення для розвитку господарських зв’язків набувають принципи партнерства. В умовах обмеженості власних матеріальних можливостей, дефіциту виробничих потужностей малих і середніх підприємств, які у розвинених економіках становлять більшість, необхідним є розвиток кооперації між ними. Аналіз зарубіжної і вітчизняної практики управління дозволяє визначити найбільш широко застосовані механізми такої взаємодії. Одним з них є механізм кластерних об’єднань [1]. Вони засновуються на принципах партнерства, взаємної узгодженості виробничої діяльності, взаємодоповнюваності, географічної близькості, дозволяють успішно вирішувати завдання і забезпечувати досягнення спільних цілей розвитку. Кластери у більшості зарубіжних країн визнані однією з організаційних основ забезпечення динамічного розвитку економіки, у першу чергу на регіональному рівні. Нові форми організації виробництва набувають усе більшого розповсюдження і в Україні.

Основним джерелом ефективності кластерної форми організації є взаємодоповнюваність, коли однією метою об’єднуються підприємства різних галузей, що діють на різних етапах і пов’язані одним продуктом діяльності.

Процедурі утворення об’єднань підприємств повинні передувати розрахунки ефективності їх функціонування. Однак методам розрахунків ефективності об’єднання, особливо у сучасних його формах, у вітчизняній літературі не приділяється достатньої уваги. Практика потребує удосконалення відомих методів оцінки бізнес-процесів, доопрацювання їх у зв’язку з глобалізацією економіки, економічними трансформаціями, обміном інформацією і знаннями тощо.

Економіко-математичні методи обґрунтування ефективності кооперації, розвитку партнерських відносин на прикладі малих підприємств запропонували А. Сєріков і Н. Сіромаха [2, c. 162]. Автори досить чітко довели, що розвиток сучасних українських підприємств малого типу знаходиться на шляху їхньої кооперації в усіх можливих для цього формах. Результати їх досліджень можуть бути використані як основа для аналізу динаміки операційних активів підприємств, оцінки економічного ефекту від кооперації та розробки базових критеріїв щодо вибору її форми.

Ефект синергізму деякими дослідниками піддався сумніву на тій підставі, що підприємства-конгломерати показували не гірші результати, ніж підприємства, що дотримувалися принципу взаємозв’язку між різними підприємствами. Щоб перевірити це твердження, були здійснені емпіричні дослідження з співставленням підсумків діяльності конгломератів і синергічних підприємств. Як показали результати співставлень, у кращі часи, за умови стабільних зовнішніх і внутрішніх умов діяльності підсумкові показники синергічних підприємств і конгломератів приблизно однакові. Але в напружених ситуаціях та (або) в моменти спаду кон’юнктури синергічні підприємства виявляються більш стійкими і показують кращі результати діяльності, ніж конгломерати [3, c. 124]. Саме тому у складних умовах останньої чверті минулого століття корпорації розвинених держав світу все більше уваги приділяли питанням взаємодії між різними підприємствами.

Ефект синергізму може проявлятися у багатьох показниках діяльності учасників кластерного об’єднання. Більш широкі виробничі можливості, якими наділені кластерні об’єднання, надають і більш широкий простір для ініціативи, ринкового пошуку – важливої умови для забезпечення переваг на конкурентному ринку. Конкурентні переваги забезпечують можливість встановлення більш високих цін і водночас збільшують конкурентоспроможність у боротьбі за клієнтів, споживачів.

Зменшення витрат учасників кластерного об’єднання може забезпечуватися за рахунок так званої масштабної економії – зменшення середнього рівня витрат на одиницю виробленої продукції, послуги при збільшенні обсягів їх виробництва, або у результаті вертикальної інтеграції. Джерело ефективності вертикальної інтеграції полягає у координації взаємодії тісно пов’язаних між собою виробничих, науково-технічних структурних одиниць об’єднання. Зменшення витрат учасників об’єднання можливе також за рахунок кращого сезонного використання наявних ресурсів, отримання недостатніх ресурсів, диверсифікації виробництва для кращого використання наявних потужностей, сировини і розвитку горизонтальної інтеграції, кооперативних зв’язків. Із зазначеними процесами тісно пов’язана можливість зменшення спільних капітальних вкладень, кращого використання наявних ресурсів.

Джерелом синергізму у кластері може бути використання одних і тих же виробничих потужностей або найбільш кваліфікованих і розвинених функціональних служб одного з підприємств – членів кластера, наприклад, служби збуту, ремонту основних фондів, матеріально-технічного забезпечення та ін.

Доходи учасників кластерного об’єднання фактично можуть збільшитися від краще організованого маркетингу, від стратегічних покращань. Організований спільними зусиллями маркетинг, створення об’єднаної, більш потужної і професійної служби маркетингу може забезпечити більш високі продажі товарів, надання послуг за рахунок кращої реклами у засобах масової інформації, кращої збалансованості структури і взаємодоповнюваності продукції, послуг на спільному ринку розвитку єдиної дистриб’юторської системи.

Переваги об’єднання полягають також у забезпеченості конкурентних переваг його учасників, посиленні гнучкості керівництва підприємств-учасників у питаннях майбутньої діяльності. Наприклад, використання наявних технологічних, виробничих можливостей для організації на їх базі випуску нової продукції з використанням комплектуючих елементів, вузлів, агрегатів.

В економічних дослідженнях зазначається, що потенційне значення концепції синергізму, або взаємозв’язку, полягає у тому, що вона допомагає забезпечити більшу (або не меншу) рентабельність капіталовкладень при комбінації учасників кластера, ніж у тих випадках, коли управління ними здійснювалось роздільно.