Сторінка
1

Проектний підхід в управлінні інтелектуальною власністю

Постановка проблеми. Україна, яка не володіє достатніми запасами природних ресурсів, що могли б служити не тільки гарантом стабільності економіки держави, але й експортуватись на європейський та світовий ринки, вимушена шукати інші шляхи свого розвитку та ринки збуту. Аналіз рівня розвитку різних галузей свідчить про те, що на сьогоднішній день значна кількість підприємств практично ліквідовані чи на грані банкротства, насамперед це стосується підприємств наукомістких галузей. Але навіть вони, залишившись практично без допомоги з боку держави, здатні пропонувати світовому ринку високоякісну та високотехнологічну продукцію, аналогів якої немає у світі.

За часи незалежності був практично втрачений накопичений роками інтелектуальний капітал країни, але виключний інтелектуальний потенціал може забезпечити відповідні перспективи щодо виходу на світовий ринок. Крім того Україна має можливість вступу до міжнародних організацій торгівлі, але цей процес крім інших чинників стримує відсутність відповідного ефективного законодавства в сфері управління інтелектуальною власністю, що також є перешкодою на шляху розвитку країни.

Реалізація інноваційних проектів, як механізм стимулювання розвитку науки й техніки, наукомістких галузей знань, та, відповідно, стимулююче ці процеси законодавство, гарантувало б Україні економічне піднесення та стабільність. Інноваційні проекти прямо пов'язані з інтелектуальною власністю (ІВ), оскільки в їх основі закладені новітні розробки, технічні рішення, наукові винаходи.

Аналіз останніх досліджень. Аналіз літератури [2,3] показав, що значна увага приділяється питанням захисту та охорони інтелектуальної власності, в той час як процеси управління інтелектуальною власністю практично не розглядаються. Оскільки в даній статті мова йде про виявлення елементів системи управління інтелектуальною власністю (СУІВ), яка являє собою інструмент, через який реалізуються процеси управління ІВ в проектах, інтелектуальну власність доцільно розглянути з позиції проектного підходу, що дасть можливість проектним менеджерам зрозуміти важливість цього поняття та необхідність управляти процесами створення та використання продуктів інтелектуальної діяльності в проектах.

Формулювання цілей. В зв'язку з цим. розгляд питань управління інтелектуальною власністю доцільно розпочати з дослідження понять інтелектуальної власності, об'єкта права інтелектуальної власності, життєвого циклу інноваційного проекту та інтелектуальної власності, а також життєвого циклу продукту. Аналіз та порівняння життєвих циклів надасть змогу зрозуміти процеси управління інтелектуальною власністю.

Виклад основного матеріалу. В загальному розумінні інтелектуальна власність не є безпосередньо результатом інтелектуальної діяльності людини, це скоріш закріплені законом права на цей результат. Тому інтелектуальна власність поняття нематеріальне та являє собою юридичні права на певний продукт розумової діяльності. Лише на етапі формалізації продукту інтелектуальної діяльності, під час оформлення прав на цей продукт, виникає поняття матеріального об'єкту, інтелектуальної власності (ОПІВ - об'єкт права інтелектуальної власності). Наприклад інноваційний прилад для вимірювання випромінювань мобільних телефонів не є інтелектуальною власністю, це лише прилад. Законодавчо оформлене право (патент) на цей винахід є інтелектуальною власністю розробника, а сам прилад стає об'єктом права інтелектуальної власності.

Існує кілька класифікацій об'єктів права інтелектуальної власності. Одна з них [1] поділяє всі об'єкти на такі категорії: об'єкти авторського права та суміжних прав, результати науково-технічної творчості, комерційні позначення.

Життєвий цикл об'єкта права1 інтелектуальної власності в сучасній літературі представляють у вигляді циклу [3], стадії якого - це Створення, Набуття прав. Використання, Захист та Утилізація. Хоча під поняттям утилізації мається на увазі не в буквальному сенсі знищення об'єкту права ІВ, а скоріше його перехід в інший стан, тобто коли ОПІВ перестає бути об'єктом права, а стає загальнодоступним (наприклад закінчення строку дії патенту на ОПІВ чи поява нової революційної технології, що призведе до відмови від використання існуючої).

Класичний життєвий цикл проекту - це концептуальна фаза, фаза планування, фаза реалізації та фаза завершення. Життєвий цикл продукту більш тривалий і складний з точки зору смислового наповнення в порівнянні з життєвим циклом проекту та містить такі фази: дослідження, створення, вихід на ринок, ріст, стабільність, скорочення обсягів реалізації, завершення реалізації. Життєвий цикл інновації - виникнення інноваційної ідеї, експертиза, розробка, впровадження та експлуатація. Якщо досліджувати ОПІВ з точки зору проектно-орієнтованого підходу і життєвих циклів проекту, продукту та інновації, то його життєвий цикл можна представити в більш розширеному вигляді ніж в загальноприйнятому підході (рис. 1).

Рис. 1. Життєвий цикл ОПІВ. Проектно-орієнтований підхід

В Україні права на результати інтелектуальної діяльності лише зараз починають розглядати як основу для успішного розвитку бізнесу та класифікувати ОПІВ не лише як предмет бухгалтерського обліку, а й як інтелектуальний капітал компаній. Накопичення цього потенціалу сприятиме збільшенню вартості компаній, підвищення ефективності їх господарської діяльності та успішній реалізації бізнес проектів.

Особливістю об'єктів права інтелектуальної власності є те, що вони можуть бути створені як в процесі реалізації проекту, та являтись при цьому прямим, чи непрямим його результатом, так й поза проектом. Прикладом створення такого ОПІВ може служити діяльність науково-дослідних інститутів. Під прямим результатом слід розуміти отримання об'єкта права інтелектуальної власності в якості продукту проекту, тобто результату, що був запланований в ініційованому проекті. Непрямий результат - це створення об'єкту права інтелектуальної власності, як побічного продукту проекту. Дуже часто в проектах зустрічається обидва результати. Але в проектах існують ще об'єкти, які не набувають правового статусу, тобто на них не оформлюють юридичних прав. Це також результати інтелектуальної діяльності людини, але вони не є об'єктами права інтелектуальної власності. Виникає питання, як класифікувати такі об'єкти та чи важливо враховувати їх у проектній діяльності.