Сторінка
1

Еколого-економічні проблеми та роль кадрової підготовки у їх вирішенні

У другій половині XX століття природа Землі зубожіла до невпіз­нання, її спотворила інтенсивна урбанізація, що призвела до виснаження природних ресурсів, зростання зли­ден­ності, деградації всіх сфер суспіль­ного життя, втрати духовних цінностей, а також до постійно зростаючого антропогенного навантаження на довкілля, зокрема збільшення питомої ваги викидів шкідливих речовин на 1 грн. ВВП.

Суспільство, намагаючись прискорити нарощування обсягів матері­ального вироб­ництва, що втягує у господарський обіг усе більше при­родних ресурсів, враховує лише позитивні результати – вироблений продукт, отриманий прибуток – і залишає поза увагою та економічним контролем негативні результати – викиди (скиди) у природне середовище шкідливих речовин, неутилізовані відходи, послаблення соціально-еконо­мічних функцій природних ландшафтів та ін.

У світі щороку шість мільйонів гектарів засушливих, але продук­тивних земель пере­творюються на безплідні пустелі, зникає одинадцять мільйонів гектарів лісів. Дедалі більше відчувається нестача якісної питної води, загострюються енергетичні проблеми. Кислотні дощі спричиняють незворотну деградацію величезних площ родючих ґрунтів, знищують ліси та водойми, завдають великої шкоди загальнолюдським пам’яткам куль­тури. Промисловість і сільське господарство в процесі функціонування додають непри­пустимо велику кількість токсичних речовин до харчового ланцюга та процесів дихання. Внаслідок техногенної діяльності людини до атмосфери потрапляють промислові викиди в кількості, яка сприяє по­ступовому потеплінню клімату на планеті. Явище “парникового ефекту”, що характерне для сьогодення, в XXI столітті може зумовити підвищення тем­ператури до позначки, достатньої для того, щоб викликати істотне підняття рівня світо­вого океану, а відтак – затоплення прибережних те­риторій, і тим самим підірвати еконо­міку ряду країн. Шкідливі викиди в атмосферу загрожують руйнуванням захисного озонового шару планети, що призведе до стрімкого зростання онкологічних захворювань серед людей і тварин.

Понад 70 років стратегічною метою збільшення виробництва в Україні був його приріст на основі екстенсивного розвитку з додержанням основних принципів охорони навколишнього середовища у рамках вимог, що висувалися соціалістичною формацією. Сьогодні ми маємо результат цього. Очевидною є загальна некомпетентність у питаннях управління як природоохоронною діяльністю, так і соціально-економічними процесами, прийнятті та реалізації рішень. Як бачимо, мета гармонізації відносин суспільства і при­роди залишилася на рівні декларації.

Докорінна трансформація соціально-економічної ситуації потребує не тільки активного використання широкого набору методів та інстру­ментів для поліпшення про­цесу природокористування та охорони навколишнього середовища, а й нового економіч­ного мислення, зміни психології, необхідного усвідомлення господарського, а не спожи­вацького ставлення до природних ресурсів у бізнесмена, керівника, підприємця та уря­довця, усвідомлення того, що сьогоднішній рівень життя в майбут­ньому визначить рівень прийдешніх поколінь.

Людські потреби, які безперервно зростають, характеризуються значним різноманіт­тям, серед них життєво важливими є потреби безпеки життя та чистоти довкілля, які дають змогу зберегти здоров’я людини. З усвідомленням того, що людина не просто взаємодіє з природою, а є її часткою, приходить розуміння, що, змінюючи природне середовище, яке для неї є і життєвим засобом, і предметом та знаряддям праці, вона змі­нює власну природу. Тому економіка держави не може орієнтуватись винят­ково на задоволення матеріальних потреб, ігноруючи природні. За даними Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку, здоров’я людини на 53 % залежить від способу життя, на 21% – від стану нав­колишнього природного середовища, на 16 % – від генетичних особли­востей організму та на 10 % – від якості медичного обслуговування.

Розвиток, при якому існують неузгодженість темпів економічного розвитку з вимогами екологічної безпеки, домінування природомістких галузей, висока частка ресурсо- та енергомістких технологій, є несумісним із сучасними світовими тенденціями та відкидає Україну на узбіччя загальносвітових процесів.

Докорінна зміна за період 1990–2001 рр. структури промислового виробництва в на­прямі значного збільшення частки паливно-енергетичних і матеріально-сировинних галузей майже до 60 %, з одного боку, принесла значний дохід у консолідований бюджет України. Саме підприємства цих галузей очолюють рейтинг кращих компаній ТОП-100. Так, 100 кращих компаній збільшили свій номінальний сукупний дохід майже вдвічі – з 91 млрд. грн. за підсумками роботи в 1999 році до 146 млрд. грн. у 2000 р., але з іншого боку, чи означає це, що країна стала багатшою, якщо виробила продукт з великою си­ро­винною складовою у собівартості. Щодо питання ресурсозбереження, то згадані під­приємства здебільшого спира­ються на низькотехнологічні виробництва в середньому з 63-% рівнем зносу промислових потужностей, який щорічно збільшується на 3,3 млрд. грн.

Так, через дедалі більшу неефективність економіки України зростає величина споживання ресурсів та різноманітних видів забруднення на одиницю ВВП. Наприклад, за даними щорічника State of the World 2001 (Стан світу 2001), що видається Worldwatch Institute, один з комплексних індикаторів енергозатратності та забруднюваності еконо­міки країни – обсяг викидів вуглецю в атмосферу від спалювання викопних видів палива, який припадає на $1 млн. виробленого ВВП*, протягом 1992–1999 років зріс приблизно з 690 т до 890 т (майже на 30 %). Ця тенденція є наслідком зниження енергоефективності та різкого погіршення структури української економіки. Водночас, у США цей показник зменшився приблизно до 173 т, Великій Британії – до 108 т, Японії – до 100 т, а Китай за 20 років реформ зменшив його з 474 т у 1980 до 158 т у 1999 р.