Сторінка
3

Еколого-економічні проблеми та роль кадрової підготовки у їх вирішенні

Сьогодні серед нагальних є питання формування екологічного сві­тогляду, в якому знання та інформація разом із духовністю визначатимуть якість і рівень життя та його безпеку. Перші кроки у системі вищої освіти вже зроблені, і серед дисциплін нормативного блоку з напряму “Економіка і підприємство”, що визначають зміст освіти бакалавра з економіки, є навчальна дисципліна “Екологія”. Суспільство усвідомлює, що економіка та екологія – це нерозривні частини одного цілого. Їх не можна розглядати окремо, саме тому у стратегії реформи економіки держави екологія й економіка повинні розглядатися тільки в єдності та тісному взаємозв’язку. Той, хто не усвідомить цієї істини, у XXI сто­літті буде жити гірше, ніж у минулому.

Майбутні фахівці повинні розуміти, що сьо­годні в умовах конкурентного ринкового середовища дефіцитні кошти необхідно спрямо­вувати у проекти з потенційно максимальним екологічним ефектом. В освітньо-виховній системі (дитячий садок – школа – ВНЗ) у період пере­ходу до сталого розвитку провідне місце займає безперервна екологічна освіта та виховання. Екологічна освіта найбільш причетна до великої методологічної та світоглядної проблеми: як жити і вижити в умовах виснаження природних ресурсів, забруднення й прогресуючої деградації довкілля. Саме екологічна складова світогляду упорядковує, ранжує систему особистих цінностей у тій частині, де йдеться про взаємодію людини і природи.

Отже, для реалізації зазначених завдань потрібно мати чітко обґрунтовану, сприйняту українським суспільством державну стратегію сьогодні і на більш віддалену перспективу на засадах сталого розвитку.

Вирішення економічних, екологічних та соціальних проблем повин­но спиратися на ефек­тивну державну Програму духовного оздоровлення нації. З метою посилення ролі еколого-економічнї освіти, екологічного виховання, культури і науки, узгодження планів та методики викладання, більш оперативного обміну інформацією необхідно вивчити питання про створення координаційного центру з питань викладання у вищій школі дисциплін еколого-економічного блоку для удосконалення системи кадрової підготовки в контексті реформування економічних відносин в Україні в руслі міжнародно визнаного сталого розвитку суспільства.

Література:

1. Алле М. Экономика как наука: Пер. с франц. – М., 1995.

2. Афонцев С. Экономическая политика и модели экономического развития // Мировая экономика и международные отношения. – М.: Изд-во “Наука”. – 2002. – № 4.

3. Бажал Ю.М. Економічна теорія технологічних змін. – К., 1997.

4. Білорус О. Імперативи стратегії розвитку України в умовах глобалізації // Економіка України. – 2001. – С. 311.

5. Гунський Б. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. – К.: Наукова думка, 1997.

6. Жаліло Я.А. Конкурентоспроможність національної економіки України. Стратегія розвитку України: теорія і практика. – Київ, 2002.

7. Иноземцев Л. Неизбежность постиндустриального мира. К вопросу о полярности со­вре­менного мироустройства // Постиндустриальный мир и Россия. – М.: РАН, Эди­ториал УССР. – 2000.

8. Иноземцев В. Восставшая из пепла: европейская экономика ХХ века // Мировая экономика и международные отношения. – М.: Наука, 2002. – № 1.

9. Коллонтай В. Эволюция западных концепций глобализации // Мировая экономика и международные отношения. – 2002. – № 1.

10. Косолапов Н. Глобализация, миропорядок ХХІ века в России. Постиндустриаль­ный мир и Россия / Под. ред. В. Хароса, В. Красильщикова. – М.,2001. – 250 с.

11. Марчук Е.К. Стратегічна орієнтація суспільства – рух на випередження // Стра­тегічна панорама. – 1999. – № 4.

12. Мочерний С. До питання про постіндустріальне суспільство // Економіка України. – 2002. – № 9.

13. Новокшонов Л.В., Тридюнов Ю.В. Мировое хозяйство. – ЮРИСТО, 2000.

14. Оболенский В. Глобализация мировой экономики и Россия // Мировая экономика и международные отношения. – М.: Изд-во “Наука”, 2001. – № 3.

15. Пахомов Ю. Україна і виклики глобалізації // День. – 2001. – 7 серпня.

16. Перес К. Технологические процессы и возможности для развития качества динами­ческой цели. – ЮНКТАД.ХТД/RT/1/9. – 1999. – 20 december. – С. 50.

17. Ратленд П. Глобализация и посткоммунизм // Мировая экономика и международ­ные отношения. – 2002. – № 1.

18. Стратегія розвитку України: теорія і практика. – К., 2002.

19. Трансформація моделі економіки України / За ред. В.М. Гейця. – К.: Лотос, 1999.

20. Україна на порозі ХХІ століття: уроки реформ і стратегія розвитку. – Київ, 2001.

21. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть. – К., Либідь, 2002.

22. Філіпенко С. Економічний розвиток сучасної цивілізації. – К.: Товариство “Знання” України, 2000.

23. Хаустов В., Панфілова Т. Інноваційні процеси в Україні: реалії і перспективи // Економіст. – 2002. – № 3.

24. Чухно А.А. Економічна теорія. – К.: Вид-во “Вища школа”, 1993.

25. Чухно А. Постіндустріальна економіка: теорія, практика та їх значення для України // Економіка України. – 2001. – № 11, 12.

26. Экономическая энциклопедия / Под ред. Л.И. Абалкина. – М.: Экономика, 1999.

27. Энциклопедический социологический словарь / Под общей редакцией Г.В. Оси­пова. – М., 1995.