Сторінка
1

Автоматизація розрахунків величини планових витрат при їх бюджетуванні як елемент ефективної системи управління затратами

У забезпеченні ефективного функціонування підприємств в сучасних умовах важливе зна­чення має, на нашу думку, складання кошторисів затрат на виробництво. Проте при пе­ре­хо­ді національної економіки України на ринкові засади система бюджетування витрат була не­заслужено забута, внаслідок чого багато суб’єктів господарювання зазнали значних еко­но­мі­чних втрат.

Вітчизняна система обліку, побудована згідно з бухгалтерськими стандартами, також, на жа­ль, не забезпечує достатнього рівня інформованості управлінського апарату для того, щоб за­безпечити ефективне та оперативне втручання в усі виробничо-господарські процеси з ме­тою уникнення непродуктивних витрат і зниження собівартості.

Принагідно доцільно зазначити, що в нашій країні до собівартості продукції як економічної ка­тегорії в різні періоди були і різні підходи. Найбільше уваги приділялося цій категорії в пе­ріод командно-адміністративної системи, а от в умовах перехідної економіки склалася досить ди­скусійна думка про те, що собівартість взагалі не може служити показником діяльності під­приємств.

Дослідження економічної літератури свідчить, що більше уваги звертається на проблеми бюд­жетування витрат, собівартість, управління витратами в основному не в бухгалтерському, а в управлінському обліку. Серед авторів дослідженню вказаних проблем значну увагу при­ді­ля­ли такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як А.Ф. Аксьоненко, Є.А. Ананькіна, П.С. Безруких, С.Ф.Голов, М.Г. Грещак, К. Друрі, В.Б. Івашкевич, О.Д. Каверіна, Ф. Котлер, С.А. Котляров, О.С. Коцюба, Р. Манн, Е. Майор, О.Ш. Маргуліс, В.В. Новіков, В.Ф. Палій, А.Д. Шеремет та ін.

Проте сьогодні про завершеність дискусії та досліджень вказаних проблем говорити зарано. Осо­бливої уваги, на нашу думку, заслуговує вивчення можливостей автоматизації розрахунків ве­личини планових витрат при їх бюджетуванні. Як елемент ефективної системи управління за­тратами, автоматизація виступає в сучасних умовах важливим важелем оптимізації ви­ро­б­ни­цтва та зниження рівня витрат на виробництво.

Обґрунтування доцільності складання кошторисів затрат на виробництво може базуватися на ­таких складових, що проявляються у вигляді завдань, які можуть бути вирішені з їх допомогою. По-перше, з допомогою кошторисів можуть узгоджуватися та підпорядковуватися єдиній ме­ті дії структурних підрозділів підприємства.

Цілком справедливою при цьому є думка С.А. Котлярова про те, що не доцільно розглядати ко­шторис затрат на виробництво як догму, навпаки, грамотно складений кошторис при вмілій ро­боті з ним дозволяє керівнику правильно реагувати на зміну умов господарювання, зводячи до мінімуму імовірність поспішних рішень, що приймаються експромтом [1, с. 36].

Другий важливий аспект, який досягається завдяки складанню кошторисів, – це попереднє ін­формування керівників низових ланок про можливі обсяги витрат для того, щоб забезпечити їх до­т­римання та постійний контроль за ходом виробництва.

Крім того, достатній рівень інформованості не лише керівників низових ланок, а й вир­о­б­ни­чих робітників відіграє певну стимулюючу роль у процесі досягнення підприємницької ме­ти.

Таким чином, цілком справедливою є думка російських вчених С.А Котлярова та О.Д. Ка­­веріної [1, с. 36; 2, с. 245–246] про те, що завдання, що вирішуються на основі кошторисів, не­о­бхідно розглядати у розрізі трьох блоків: планування, контроль і звітність.

Як елемент функції планування, за твердженням О.Д. Каверіної, яке, на нашу думку, є ці­лком справедливим, бюджетування як елемент планування повинно бути присутнє в будь-якій системі управління.

Вище було вказано на стимулюючу роль кошторисів, проте, незважаючи на її визнання ря­дом вчених [1, с. 36; 2, с. 246], класифікація завдань бюджетування, рекомендована ро­сі­й­сь­ки­ми вченими, не містить функції стимулювання. На нашу думку, такий підхід вимагає по­даль­шого дослідження та обґрунтування доцільності уточнення групування завдань, що ви­рі­ш­уються завдяки застосуванню кошторисів.

Встановлення науково обґрунтованої класифікації важливе для розмежування довідників, фай­лів та інших складових при розробці напрямів і етапів створення автоматизованих ін­фо­р­ма­­ційних систем управління витратами на підприємстві.

Крім того, розглядаючи автоматизацію розрахункових процедур бюджетування як напрям удо­сконалення ефективності функціонування господарюючих суб’єктів, важливо окреслити м­о­жливості їх ув’язки з системою бухгалтерського обліку. Таке поєднання, на нашу думку, має важливе економічне значення, оскільки в основу розробки кошторису можна покласти ви­хідний рівень витрат, використаних на виробництво того чи іншого виду продукції в звітному пе­ріоді.

Загальна схема взаємозв’язку між бухгалтерським обліком і складанням кошторисів витрат по­винна включати в себе такі елементи:

– витрати, зібрані за дебетом рахунка 20 “Виробництво” (якщо для досліджуваного виду ви­робництва характерна наявність незавершеного виробництва, то доцільно використати ін­фо­рмацію з дебету рахунка 26 “Готова продукція”), а саме – матеріальні, трудові затрати, ве­­­­­личину амортизаційних відрахувань, інші прямі затрати;

– непрямі затрати (загальновиробничі витрати – дебет рахунка 91 “Загальновиробничі ви­трати”) тощо.

Детальніші відомості про величину витрат за статтями можна отримати з відповідних ві­домостей. Враховуючи те, що порядок розробки кошторису затрат включає в себе ро­з­раху­нок прямих затрат (1), розрахунок первинних затрат (2), розрахунок вторинних затрат (3), блок-схе­ма алгоритму розрахунку повинна включати в себе аналогічні складові.

Зазначені складові, в свою чергу, необхідно уточнити відповідними розрахунковими фо­р­му­лами. При цьому під прямими затратами розуміють ті затрати, які можна прямо віднести на конкретний виріб. Затрати сировини, матеріалів та інших виробничих запасів, що складають ос­нову виробленої продукції, як правило, можуть бути віднесені безпосередньо на собівартість про­дукції, що виготовляється, на підставі первинних документів, тобто є прямими. Як ін­фо­р­ма­­ційні джерела, можна використати накопичувальні відомості розподілу матеріалів, у яких вка­зується (групується) вартість виробничих запасів, спожитих на одиницю виробу, дані про їх витрачання.

Якщо ж основний матеріал використовується для виробництва декількох видів продукції, то його розподіляють між виробами відповідно до норм виходу окремих продуктів з одиниці си­ровини, пропорційно нормативній витраті або іншим коефіцієнтам розподілу.

Затрати на матеріали, що складають основу виробленої продукції, є прямими. Таким чи­ном, при відпуску їх у виробництво фіксується загальна кількість витрачених матеріалів. При цьому в кінці місяця у виробництві можуть залишатися матеріали, які не піддавалися об­робці. Такі матеріали повертаються на склад, а сума списаних у виробництво матеріалів змен­шується на суму цих невикористаних матеріалів.