Сторінка
1

Економічна безпека: поняття та її значення

Становлення української державності має на меті побудову сучасної європейської країни з розвиненою економікою, спроможною задовольнити соціальні та матеріальні потреби її громадян. Економічні інтереси є частиною національних інтересів країни, але на сьогодні саме економіка є найбільш вразливим елементом національної безпеки держави. Ефективна система економічної безпеки держави – це питання існування будь-якої держави, тому її забезпечення є одним із пріоритетних завдань розвитку української держави.

Як зазначається в Постанові Верховної Ради України „Про Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України”, економічна безпека – це такий стан національної економіки і кредитно-фінансової системи, який дає можливість:

а) гарантувати економічний розвиток держави на підставі досягнень науково-технічного прогресу;

б) забезпечувати стійке функціонування своєї кредитно-грошової системи і задоволення потреб суспільства за несприятливих внутрішніх і зовнішніх умов [1].

Питання економічної безпеки держави і суспільства є актуальними для всіх країн світу. Для сучасного соціально-політичного та економічного стану України дуже важливою є цілеспрямована діяльність держави, усіх рівнів організації законодавчої і виконавчої влади в країні щодо забезпечення економічної безпеки країни та її громадян.

Економічна безпека держави є комплексною системою, яка включає в себе множину елементів і напрямів, серед них – демографічна безпека, ресурсна, питної води, продовольча, енергетична, фінансово-грошова, кримінальна, медична та інші.

Забезпечення економічної безпеки є однією з найважливіших функцій держави. При цьому проблема економічної безпеки ніколи не існувала сама по собі. Вона залежить від завдань, які стоять перед суспільством (у першу чергу економічних) на тих чи інших етапах і періодах його розвитку.

Поняття економічної безпеки не виникло саме по собі. Воно тісно пов’язане з поняттям національної безпеки. Ряд країн, зокрема США, активно розробляють і впроваджують у життя програму своєї національної безпеки. Оскільки економіка являє собою одну з життєво важливих сторін діяльності суспільства, то поняття національної безпеки обов’язково включає в себе надійний захист економіки на випадок можливих зовнішніх чи внутрішніх загроз.

Визначення та дослідження складових елементів безпеки має важливе теоретико-прикладне значення, оскільки їх використання забезпечує розробку заходів з державно-правового забезпечення економічної безпеки країни.

У найбільш загальному розумінні поняття „безпека” – це стан захищеності від будь-чого. Воно може застосовуватись як до найбільш загальних речей, так і конкретних ситуацій, пов’язаних з особистістю, суспільством, державою.

Ряд українських правознавців дають своє визначення поняття економічної безпеки.

Наприклад, В.Т. Білоус під економічною безпекою розуміє „надійну захищеність національних інтересів у сфері економіки від реальних та потенційних внутрішніх загроз, і в першу чергу – від прямих та опосередкованих економічних збитків” [2].

На думку С.Г. Гордієнко, під економічною безпекою, як правило, розуміється надійна захищеність національно-державних інтересів у сфері економіки від реальних і потенційних внутрішніх, а також зовнішніх загроз, і в першу чергу – прямих та опосередкованих економічних збитків. Стан економічної безпеки оцінюється системою параметрів, які визначають сприятливі умови функціонування економічної системи [3].

Ряд російських учених, зокрема Л.І. Шеришев, вважає, що в основі „концепції безпеки, її структури та механізмів повинне лежати нове ноосферне світобачення, нове уявлення про ланки і життєво важливі інтереси та базові цінності Росії, її ролі і місця у світовому суспільстві”. При цьому ключовим елементом ноосферного укладу життя виступає людина, але не як засіб для чужих цілей, а як абсолютна мета. Абсолютна цінність людини є мірою всьому і метою суспільства виступає особистість безпечного типу для себе, навколишніх, середовища проживання [4].

Н.Д. Казаков визначає безпеку як динамічно стійкий стан щодо несприятливих впливів і діяльність із захисту від внутрішніх та зовнішніх загроз, із забезпечення таких внутрішніх і зовнішніх умов існування держави, які гарантують можливість стабільного всестороннього прогресу суспільства і його громадян [5].

На думку М.А. Лєскова, під поняттям безпеки „прийнято розуміти тип динамічної рівноваги, характерний для складних саморегульованих систем і станів у підтримці суттєво важливих для збереження системи параметрів у допустимих межах” [6].

О.А. Бєльков визначає безпеку як „стан, тенденції розвитку (у тому числі латентні) і умови життєдіяльності соціуму, його структур і установ, при яких забезпечується зберігання їх якісної визначеності з об’єктивно обумовленими інноваціями в ній і вільне, яке відповідає власній природі і нею ж визначається, функціонування” [7].

Закон „Про безпеку” РФ визначає, що безпека – це стан захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держави від внутрішніх і зовнішніх загроз (ст. 1) [8].

Незважаючи на значну кількість існуючих понять і визначень економічної безпеки, правове регулювання даного питання все ще потребує універсального базисного поняття, яке не залежало б від поділу його за галузевими критеріями та в найбільш загальному значенні охоплювало б ті чи інші елементи економічної безпеки.