Сторінка
1

Маркетингова політика та її вплив на платоспроможність суб’єктів господарювання

В умовах європейської інтеграції підприємство як суб’єкт господарювання є базовою ланкою виробничої системи країни, провідною рушійною силою економічного прогресу, що повинен забезпечити життєві інтереси держави, її бюджет, робочі місця, доходи зайнятих. Ефективність розвитку підприємства залежить від правильного вибору стратегії розвитку та науково обґрунтованої політики її реалізації. У зв’язку з цим кожне підприємство повинно активно проводити в життя багатогранну політику свого розвитку. До основних її аспектів доцільно віднести виробничо-організаційну, інноваційно-інвестиційну, маркетингову, зовнішньоекономічну політику, мотивацію трудовою діяльністю тощо.

Таким чином, виходячи з вимог часу, при поступовому переході України до постіндустріального розвитку політика підприємства набуває більшої диверсифікації. Поряд із традиційними аспектами (виробничо-організаційними, технологічними, кадровими, соціальними) політика підприємства зараз включає такі нові напрями, як інноваційний, податковий, маркетинговий, інвестиційний, екологічний тощо.

В умовах підсилення міжнародної інтеграції і глобалізації економічних процесів значно підвищилась роль маркетингової політики. Адже саме вона завдяки плануванню і проведенню ефективних заходів у сфері дослідження попиту, товарної, цінової, комунікативної і збутової політики, а також організації стратегічного планування і контролю за поведінкою товару, конкурентів і споживачів на ринку та отримання ефективного кінцевого практичного результату (прибутку), забезпечує конкуренто- та платоспроможність підприємства, економічно і соціально високу кон’юнктуру його товару або послуги.

Маркетингова політика безпосередньо зумовлює рівень розвитку маркетингової діяльності на підприємстві, який залежить від наявності підготовлених фахівців у сфері маркетингу, ефективності діяльності відповідної ланки у організаційній структурі управління, від якості маркетингових досліджень.

Маркетингова політика включає такі основні інструменти, які безпосередньо впли-вають на формування прибутку підприємства і при повному задоволенні потреб споживачів. Основні інструменти маркетингової політики підприємства можна згрупувати так (табл. 1).

Таблиця 1

Інструменти маркетингової політики підприємства

Дана таблиця демонструє заходи, спрямовані на постачання товару споживачам та взаємопов’язані між собою у процесі діяльності підприємства. Товарна і цінова політика підприємства зумовлює позиціювання підприємства на ринку, комунікативна забезпечує імідж товару і підприємства, а розподільча – зумовлює ефективність реалізації її продукції. Тобто інструментарій маркетингової політики підприємства працює на підвищення конкурентоспроможності підприємства та задоволення потреб споживача для того, щоб, врешті решт, отримати прибуток для подальшого свого розвитку.

Цілком очевидно, що ефективно розроблена маркетингова політика на підприємстві дозволяє йому:

– вивчити існуючу ситуацію на ринку і конкретизувати напрями його розвитку в майбутньому;

– розробити і успішно виконати конкретні маркетингові програми;

– підвищити конкурентоспроможність продукції та визначити місце підприємства на ринку.

Як важливий напрям господарчої діяльності підприємства, маркетинг почав розвиватися в індустріальних країнах ще в ХІХ ст. З розвитком продуктивних сил, активізацією міжнародних інтеграційних процесів і загостренням конкурентної боротьби на національних і міжнародних ринках його сфера суттєво розширилася. Формування світового економічного простору, створення міжнародних економічних союзів (ЕС, НАФТА ін.) і транснаціональних компаній, розвиток процесів глобалізації призвели до формування в світовому господарстві досить складної, дуже розгалуженої ієрархічно-організованої системи маркетингу. У ній виділяється на цей час принаймні чотири основних рівні реалізації маркетингової діяльності: міжнародний, національний, національно-регіональний, рівень суб’єктів господарювання. Економічне зростання України базується, зокрема на розширеному відтворенні вітчизняного виробництва, підсиленні економічної самостійності та активності кожного підприємства, запровадження багатоаспектної політики підвищення його прибутковості. У цьому контексті під час входження української економіки в систему ринкових відносин важливим є постійне удосконалення маркетингової діяльності підприємства (фірми), яка пов’язана зі створенням і розширенням асортименту та покращанням якості товарів, їхнім розприділенням і споживанням; формуванням цінової політики; системи відповідних комунікацій; вивченням ринку тощо.

Зацікавленість учених, фахівців-практиків проблемами маркетингу як науки про управління ринком значно зросла в останні роки у зв’язку з формуванням світових ринків, ускладненням і диверсифікацією їхньої структури та загостренням конкурентної боротьби. Це, зокрема, визначило успіх книги Філіпа Котлера „Основы маркетинга” (1990 р.)

Як філософія бізнесу, маркетинг означає орієнтацію усієї діяльності підприємства – від проектування до виробництва і збуту товарів – на задоволення попиту споживачів. Маркетинг, який використовується для розробки і прийняття управлінських рішень, є базою і ефективним засобом підвищення ефективності господарської діяльності та платоспроможності підприємства.

На сьогодні маркетинг – це одна з найважливіших функцій управління та основа успіху підприємства (фірми) в умовах ринкових відносин, спрямована на забезпечення конкурентоспроможності підприємства і ефективну взаємодію його із споживачами.

Як бачимо, маркетинг – надто складне, динамічне і багатопланове явище. Нині існує близько 2 тис. визначень, найпоширенішими серед них є наступні (таблиця 2).

Потрібно зазначити, що ці та інші автори основним орієнтиром маркетингової діяльності визначають попит, тобто задоволення потреб споживачів. Спільним у більшості визначень цього поняття є те, що маркетинг відноситься до сфери управління у сфері планування, координації і контролю всієї діяльності підприємства (виробничої, фінансової, збутової), спрямованої не тільки на отримання прибутку, але й на задоволення потреб споживачів.