Сторінка
1

Особливості проведення операцій РЕПО на українському фінансовому ринку

Створення ефективно діючого фінансового ринку є найважливішими завданнями розвитку економіки країни. Будь-які масштабні економічні перетворення залишаться незавершеними без створення конкурентоспроможного фінансового сектора, здатного мобілізовувати, перерозподіляти та надавати реформованій економіці інвестиційні ресурси. Тому розвиток фондового ринку, як невід’ємної частини фінансового ринку та важливого сегмента національної економіки, набуває першочергового значення.

В умовах, коли відбувається синхронізація темпів економічного зростання в базових галузях економіки та зміцнення міжгалузевих зв‘язків, простежується тенденція активізації діяльності на фондовому ринку за рахунок збільшення обсягів зареєстрованих випусків цінних паперів та збільшення обсягів торгів на ринку цінних паперів. Протягом 2006 року найважливішим джерелом залучення фінансових ресурсів на ринку цінних паперів був випуск акцій, інвестиційних сертифікатів та облігацій підприємств. Комісією з цінних паперів і фондового ринку зареєстровано 800 випусків облігацій підприємств на суму 22,07 млрд. грн. У структурі емітентів облігацій 2006 року 22,63 % складали банки, 0,39 % - страхові компанії; частка решти емітентів в сукупності складає 76,98 %. Найбільш активними операторами на вторинному ринку облігацій є УКРСИББАНК, "ІНГ Банк (Україна)", "Банк НРБ (Україна)", Кредобанк, ВАБАНК, "Банк ВТБ (Україна)", "Альфа-банк (Україна)".

Протягом січня-листопада 2006 року Комісією зареєстровано 746 випусків облігацій на суму 18,01 млрд. грн. Обсяг зареєстрованих облігацій за січень-листопад 2006 року збільшився на 7,57 млрд. грн. порівняно з відповідним періодом 2005 року (січень-листопад 2005 року – 10,44 млрд. грн.).

Ринкова аналітика підтверджує, що у 2006 р. середні щотижневі обсяги торгів на вторинному ринку корпоративних і муніципальних облігацій зросли майже в 2,5 рази - з 43 млн. грн. до 106 млн. грн. І саме операції РЕПО стали певною альтернативою міжбанківському ринку, додатковим джерелом доходу для інвесторів, а також інструментом «розкручування» андерайтерами своїх емітентів.

Дослідженням питань розвитку нових форм українського фінансового ринку займалися наступні науковці: В. Войтов, Ю. Я. Кравченко, Ю.М. Лисенков, В.І. Ляшенко, О.Г. Мендрул, О.Н. Мозговий, В.Науменко, А.І. Римарук, В.Б.Руденко, І.А. Шевчук та ін. В роботах названих авторів увага присвячується сучасним інструментам здійснення операцій на фінансовому ринку та новим технологіям роботи з цінними паперами на міжбанківському кредитному ринку з метою оперативного управління ліквідністю банківської системи.

Ринок міжбанківських кредитів – один із сегментів ринку кредитних ресурсів. Він дає банкам додаткове джерело доходів як за рахунок різниці між цінами купівлі-продажу кредитів та фінансових активів, так і за рахунок диверсифікації процентних ставок за кредитами різної категорії терміновості та доходності фінансових активів. Але надлишкова ліквідність, як і раніше, переважає над процентними ставками, знижуючи прибутковість операцій на ринку МБК (ринку міжбанківських кредитів). Підтвердженням цьому є прибутковість кредитів overnіght по котируваннях попиту - 0,15% річних, однак це зростання має скоріше умовне значення - особливих змін на ринку не спостерігалося. Ставки на ринку МБК по котируваннях пропозиції обновили історичний мінімум, знизившись до 1,01% річних. Значні суми коштів на кореспондентських рахунках банків змушують їх шукати шляхи вкладення грошей. Зокрема , останнім часом зросла активність по придбанню банками корпоративних облігацій. У той час, як на українському первинному ринку корпоративних облігацій спостерігається уповільнення обсягів росту торгів, на вторинному ринку обсяги торгів зростають дуже швидкими темпами. Основну частину їхнього обсягу (порядку 80-90%) складають угоди РЕПО.

Рис. 1. Обсяг зареєстрованих ДКЦПФР випусків облігацій підприємств у 1996-2006 рр., млн. грн.

Операції РЕПО (англ. repo чи repurchase agreement) використовуються банками через низьку питому вагу операцій з первинного розміщення, а також невисокого обсягу вторинних торгів облігаціями, що пояснюється наявністю вузького кола інвесторів і невеликого вибору ефективних інструментів для інвестування. Даний інструмент застосовується системними банками та банками з іноземним капіталом для оптимізації своїх портфелів облігацій та одержання додаткових доходів, залучення ресурсів і допомоги новим емітентам у закріпленні на фінансовому ринку.

На основі огляду практики здійснення операцій РЕПО на українському фінансовому ринку висвітлити механізм РЕПО - угод, переваги та ризики для учасників таких операцій: банків, торгівців цінними паперами, компаній, що вирішили управляти своїми грошовими потоками за допомогою РЕПО - угод.

В Україні угода РЕПО укладається як звичайний договір купівлі-продажу цінних паперів, в якому продавець згоден зворотньо їх викупити через певний строк за раніше обумовленою ціною.Дана операція з цінними паперами складається з двох частин. Перша частина цієї угоди - пряме РЕПО- передбачає купівлю або продаж облігацій чи інших цінних паперів одним контрагентом в іншого із твердим зобов'язанням продавця викупити ці ж цінні папери у визначений термін за іншою ціною. Друга частина - зворотне РЕПО (rеverse rеро) – дзеркальне від­ображення прямого РЕПО, але з позиції контрагента, що купує цінні папери в першій частині операції, – це покупка цінних паперів з угодою продати ці папери в певний момент у майбутньому за зазначеною у договорі ціною (видача кредиту під заставу зазначених у договорі РЕПО цінних паперів).

Різниця між цінами продажу і зворотного викупу є процентним доходом для покупця (банка) цінних паперів при прямому РЕПО. Ціна зворотного викупу – це початкова ціна ЦП плюс проценти по даній операції. Процентний дохід, який банк отримує від операцій РЕПО, визначається за формулою (1):

Якщо ринок одночасно є ліквідним та волатильним, можна також заробити на зростанні/падінні цін на самі облігації. Наприклад, продаючи облігації за номінальною ціною із зобов'язанням викупити їх через 1 місяць за ціною продажу плюс 5%, на виручені гроші інвестор може купити цінні папери іншого емітента (номінальна вартість яких приблизно така ж), які через місяць подорожчають на 12%. У результаті після закінчення місяця, продавши придбані папери та викупивши свої, інвестор отримає дохід 7% (12% - 5% = 7%) від їх номінальної вартості.