Сторінка
3

Особливості проведення операцій РЕПО на українському фінансовому ринку

Мінімізації процентних ставок по кредитах для підприємств можна домогтися за рахунок різниці між ставками по довгострокових і короткострокових кредитах. Наприклад, одержуючи у банку кредит на рік під 17% річних, підприємство може доручити торгівцю ЦП купити облігації з дохідністю 14% річних, який шляхом РЕПО- угоди залучає на цей час серію кредитів під облігації , що дозволить весь цей час одержувати короткострокове фінансування по ставці 7% річних. Процентна ставка по кредиту для компанії у кінцевому рахунку складе 10%.

Примітно, що класична угода РЕПО оформляється одним спеціальним контрактом, а те й зовсім просто фіксується кліринговою палатою. В Україні ж необхідність підписання відразу двох договорів (на покупку й на продаж ЦБ) викликана ризиками неплатежів і складністю відчуження цінних паперів.

Основними ризиками при проведенні угод РЕПО з облігаціями в Україні є:

- ризик контрагента (невиконання зобов’язань контрагентом);

- ризик емітента (невиконання зобов’язань емітентом);

- транзакційний ризик (ризик несвоєчасного виконання операцій інфраструктурою — ПФТС, депозитарій, зберігач и т.п.);

- ризик процентних ставок.

Ризики контрагента й емітента на ринку РЕПО є основними. Вони складаються у невиконанні зобов'язань контрагентом (дефолт контрагента) або емітентом (дефолт емітента). Їх мінімізацію здійснюють шляхом ретельного аналізу й моніторингу фінансового стану контрагентів і емітентів, а також установлення лімітів на операції з ними.

Одним з негативних наслідків довгострокового характеру є можливе зростання ризиків, пов'язаних з побудовою пірамід РЕПО. Коли таких пірамід занадто багато, зв'язки між контрагентами досить заплутані. Та сама ж облігація може з'являтися у пірамідах одного інвестора, але на різних рівнях. У такому випадку дефолт одного учасника ринку може привести до невиконання зобов'язань інших і обвалу на ринку в цілому.

Ризик процентних ставок присутній через те, що операції РЕПО, по суті, є кредитними. Ризик зміни курсової вартості облігацій полягає в тому, що вартість облігацій з моменту початку операції РЕПО до її закриття може змінитися. В Україні цей ризик незначний.

Транзакційний ризик виникає внаслідок того, що в угоді зайнята величезна кількість учасників, яким необхідно підписувати безліч документів. Зокрема, у порівнянні з міжбанком, в угоді РЕПО беруть участь депозитарій і зберігач цінних паперів.

Незважаючи на те, що угоди РЕПО - це, по суті, забезпечений облігаціями кредит, ставка по таких операціях найчастіше на 1-2% вище, ніж на МБК. Це зв'язано, скоріше, зі сформованою практикою, а також з тим, що укладення угод РЕПО - процедура більш трудомістка, ніж видача міжбанківського кредиту. Кожна операція вимагає підписання декількох договорів, зокрема, висновку договорів купівлі-продажу паперів, перекладу їх з рахунку на рахунок, установлення ліміту на облігацію. Цінні папери можуть одразу ж перераховуватися покупцеві або залишатись у продавця на зберіганні й обслуговуванні. Така операція має назву «довірче РЕПО».

Незважаючи на те, що видача міжбанківського кредиту істотно простіше, в операції РЕПО є ряд переваг, які поступово залучають все більшу кількість банків. Строки, на які укладаються угоди РЕПО, невеликі, суми угод, як правило, коливаються від 1 млн. грн. до 10 млн. грн., якщо контрагентами виступають банки, і 30-100 тис. грн., якщо контрагент – інвестиційний фонд або торговець цінними паперами.

Операції РЕПО – це також діючий метод розкручування емітента. З їхньою допомогою на ринок виводили облігації "Киевстар Дж.Эс.Эм." (перший випуск), "Дарницький ЗЖБК" (перший випуск) і ряд інших емітентів. На першому етапі розміщення облігації активно продаються за схемою РЕПО в рамках лімітів на андерайтерів. Основне завдання на цьому етапі - домогтися встановлення лімітів на зобов'язання емітента серед великої кількості інвесторів. Тоді на другому етапі облігації будуть продаватися в рамках ліміту й на "емітент-контрагента". Чим більше інвесторів відкрили ліміти на папір, тим він більш ліквідний, тому що більша кількість осіб можуть купити облігацію або звичайним способом, або в РЕПО. Надалі це полегшує розміщення паперів емітента й знижує вартість запозичення для нього. На третьому етапі облігації можуть продаватися в РЕПО тільки в рамках ліміту на емітента.

Висновки. Таким чином, активний розвиток сегменту ринку вторинних торгів, які по суті, представляють собою кредитні операції, позитивно впливає на ринок облігацій в Україні в цілому. Операції типу РЕПО, з одного боку, є кре­дитними, бо той контрагент, що потребує коштів, продає цінні папери. А з іншого - вони регулюють грошовий обіг у країні і підтримують ліквідність банківської системи, господарчих суб’єктів. Не дивлячись на ризики, що несуть ці операції для банків, торгівців цінними паперами та підприємств, що вирішили управляти своїми вільними грошовими потоками за допомогою РЕПО-угод , частка подібних операцій у загальному обсязі з роками не скорочується та складає 70-80% ринку облігацій.

Очевидно, що в майбутньому цей сегмент ринку має гарні перспективи розвитку по збільшенню своїх обсягів, кількості торгівельних інструментів і учасників ринку.