Сторінка
1

Енергозбереження в житлово-комунальній сфері

Значна (майже 42%) частка житлово-комунального господарства в балансі енергоспоживання держави визначає важливість ефективного та термінового вирішення проблеми енергозбереження в житлово-комунальній сфері. Виходячи з характеру ситуації на ринку енергоресурсів, специфіки функціонування житлово-комунального господарства (ЖКГ) та стану житлово-комунальної енергопостачальної інфраструктури можна сформулювати критерії оцінки організаційно-економічних та технічних рішень з енергозбереження в житлово-комунальній сфері. На наш погляд це:

1. Кардинальне скорочення об'ємів енергоспоживання вже в короткостроковій перспективі при темпах скорочення, які були б рівнозначні темпам зростання цін на енергоносії.

2. Збільшення долі нетрадиційних та відновлювальних джерел енергії в енергозабезпеченні підприємств житлово-комунального сектору та побуту.

3. Забезпечення такого рівня рентабельності надання послуг з постачання енергетичних ресурсів, який забезпечував би самоокупність та самофінансування підприємств ЖКГ.

4. Забезпечення високих соціальних стандартів з надання населенню послуг енергопостачання, що означає підвищення якості надання послуг при мінімізації вартості для споживачів.

Розглянемо, наскільки сьогодні реальні кроки, теоретичні обґрунтування та програмні засади по впровадженню заходів з енергозбереження відповідають сформульованим критеріям.

Щоб спрогнозувати можливі темпи скорочення рівня енергоспоживання проаналізуємо тенденції, що склались за останні 15 років.

У відповідності до [1] ретроспектива динаміки енергоємності ВВП в Україні виглядає наступним чином (рис. 1).

Згідно цих даних енергоємність ВВП в Україні за 14 років знизилась з 76 до 72 кг умовного палива на 100 грн., тобто всього на 4 кг, або на 5.26%. причому за період 1990-1995 років спостерігався ріст енергоємності майже на 58%. З 1996 по 2000 рік рівень енергоємності ВВП практично не змінився і лише після 2000 року намітилась тенденція на його зниження. За період 2001-2004 роки рівень енергоємності ВВП в Україні знизився з 87 до 72 кг у.п./100 грн., тобто, трохи більше 17%.

В [2] надаються дещо відмінні дані (таблиця 1). З них випливає, що за період 1990-2000 роки відбулось зростання енергоємності ВВП на 36.7%. На жаль в цьому розділі відсутні дані за період після 2000 року. Але якщо прийняти тенденції, що випливають з попередніх даних, то оцінка енергоємності ВВП по первинних ресурсах на 2004 рік могла складати приблизно 159 кг у.п./100 грн.

Таблиця 1.

Динаміка змін енергоекономічних показників економіки України.

З [3] видно, що за 9 місяців 2005 року зекономлено 3.3 млн. т у.п., або 68.9% від завдання на цей період, передбаченого КДПЕ (за 9 місяців 2005 року було передбачено досягти економії паливно-енергетичних ресурсів у обсязі 4.91 млн. т у.п.), і майже на 28% менше, ніж за 9 місяців 2004 року.(в 2004 - 4.59 млн. т у.п).

За даними [4] ціни на енергоносії за 10 років підвищились вдвічі. Якщо перерахувати дані графіку рис. 1 та таблиці 1 з урахуванням цієї оцінки, то отримаємо значний (в 2-2.2 рази) ріст енергоємності ВВП в грошовому обчисленні за вказані періоди (рис. 2.). Якщо, знову ж таки, прийняти оцінки [4] та результати 2005 року, викладені в [3], то треба визнати, що тенденції енергоємності ВВП в Україні (в грошовому обчисленні) вказують на її значне погіршення.

Необхідно при цьому пам'ятати, що показники енергоємності ВВП в Україні сьогодні в 3-5 разів перевищують аналогічні для розвинутих країн [4].

Відносно енергоємності продукції та послуг підприємств ЖКГ можна сказати наступне:

1. В [1, 3, 5] в розділах, присвячених виконанню галузевих програм енергозбереження жодних даних по енергоємності продукції та послуг підприємств Держжитлокомунгоспу не наведено.

2. Це свідчить про те, що в повному обсязі робота з енергозбереження в зазначеній галузі " .не проводиться, надання статистичної звітності ігнорується, галузеві Програми енергозбереження не розроблені до цього часу, робота з впровадження нової енергоефективної техніки та енергозберігаючих технологій у запланованих Програмою енергозбереження обсягах ведеться недостатньо" [1]. Через рік висновок практично повторюється: "Центральними органами виконавчої влади на які покладено виконання Комплексної державної програми енергозбереження України ( .Держжитлокомунгосп .), не зважаючи на введену наказом Держкоменергозбереження від 16.12.02 р. №136 за погодженням з Держкомстатом України від 12.12.02 р. №10-01-3/80 форму статистичної звітності 12-ЕЗ за 9 місяців 2005 року до Комітету не надана, що свідчить про те, що в повному обсязі робота з енергозбереження в зазначених міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади не проводиться, надання статистичної звітності ігнорується, галузеві Програми енергозбереження не розроблені до цього часу" [3].

3. Одночасно з цим відзначається, що:

· більша частина обладнання фізично та морально застаріла і працює з низьким ККД та низькою енергоефективністю. Терміни експлуатації обладнання в основному перевищують встановлені терміни амортизації. Рівень зносу комунальної інфраструктури міст і селищ України сягає 60% [6];

· майже у всіх регіонах України в експлуатації знаходиться багато котлів малої та середньої потужності, застарілої конструкції з низьким ККД (70-80%). Термін експлуатації більшості котлів перевищує 20 років. Теплова ізоляція більшості котлоагрегатів, трубопроводів та запірної арматури має значні пошкодження або взагалі відсутня, що призводить до суттєвих втрат теплової енергії. Допоміжне обладнання котелень енергоємне, його встановлена потужність значно перевищує навантаження. Експлуатація енергоємного, фізично та морально застарілого обладнання з низьким ККД призводить до значних перевитрат палива і електроенергії та забруднення навколишнього природного середовища [3].