Сторінка
1

В.І. Вернадський: учення про ноосферу і й сучасне глобальне мислення

План

1. Життя й шлях у науці В. І. Вернадського.

2. Філософські підходи до природознавства.

Життя й шлях у науці В.І. Вернадського

Володимир Іванович Вернадський народився в 1863 році в Петербурзі, у родині професора політичної економії, яскравого представника російської ліберальної інтелігенції XIX століття. Через п'ять років Вернадські переїхали до Харкова, де Володимир спілкувався зі своїм двоюрідним дядьком Ε. Μ Королеком, який вплинув на формування особистості майбутнього вченого.

Вернадський навчався в Петербурзькій класичній гімназії, що вважалася на той час однією з кращих у Росії. Тут особливо цінувалися іноземні мови, філософія, історія. Згодом Вернадському вдалося самостійно освоїти кілька європейських мов. Майбутній вчений захоплювався літературою, переважно науковою, причому читав її на п'ятнадцятьох мовах. Деякі свої статті він писав французькою, англійською і німецькою мовами. На все життя у Вернадського збереглася любов до філософії й історії.

Після закінчення гімназії Вернадський продовжував навчання на фізико-математичному факультеті Петербурзького університету. Викладачами там були люди зі світовими іменами: Менделєєв, Бекетов, Сеченов, Бутлеров. I все-таки найбільший вплив на майбутнього вченого зробив викладач мінералогії Докучаев. У роки навчання Вернадський захоплювався також і геологією, кристалографією й історією.

Вернадський щиро підтримував вчення Толстого. Хоча тут й існували певні протиріччя. Толстой зневірився в науці, яка, на його думку, не могла допомогти людині знайти сенс життя, обґрунтувати високі моральні принципи. Вернадський не поділяв такої думки Толстого. Учений був переконаний у наукових знаннях, і саме спираючись на логічний аналіз фактів і правдиві відомості про людину, намагався розкрити чимало загадок буття.

Після закінчення університету в 1885 році Вернадського призначили хранителем Мінералогічного кабінету Московського університету. У цей час учений багато їздить, працює в хімічних і кристалографічних лабораторіях, бере участь у геологічних експедиціях. У 1897 році Вернадський захищає докторську дисертацію і призначається професором Московського університету. У 1906 році його обирають членом Державної ради від Московського університету. Два роки по тому він стає екстраординарним академіком. З ініціативи і під головуванням Вернадського в 1915 році при Академії наук була створена комісія з вивчення природних продуктивних сил Росії. Наприкінці 1921 року Вернадський заснував у Москві Радієвий інститут і був призначений його директором. У 1926 році виходить друком його знаменита робота «Біосфера», після чого він пише безліч досліджень про природні води, кругообіг речовин і гази Землі, про космічний пил, геометрію, проблему часу в сучасній науці. Але головною для нього завжди була тема біосфери — області життя і геохімічної діяльності живої речовини

Не доживши всього кілька місяців до завершення Великої Вітчизняної війни,· Вернадський помер. Йому вдалося пережити три революції і дві світові війни. За·3 час його життя відбувалися грандіозні наукові відкриття. Наука завжди була для Вернадського найважливішою справою його життя. Він був чудовим фахівцем у багатьох областях, однак віддавав перевагу вивченню природи.

Подібно до багатьох натуралістів, яким вдалося домогтися видатних успіхів у спеціалізованих областях наук, Вернадський на схилі років прийшов до своїх філософських побудов, вбачаючи в них природне узагальнення фундаментальних принципів, що лежать в основі світобудови. Однак серед усіх відомих учених-натуралістів він помітний не тільки новаторством і глибиною ідей, але їхньою разючою сучасністю.

Головною ідеєю Вернадського стала ідея про центральну роль людини, її розуму у Всесвіті. Він немовби відродив думки наших давніх філософів. Іде?1 Вернадського спочатку недооцінювалися його колегами. Однією з причин сталий вражаючі досягнення науки, яка завершила свій тріумфальний хід створенням11 А. Ейнштейном у 1916р. загальної теорії відносності.

Чимало вчених намагалося бачити в людині тільки талановитого спостерігача природи, який здатен розкрити її таємниці й постійно удосконалювати свої" знання. Вернадському ж вдалося побачити в людині умілого творця природи,1· покликаного, зрештою, зайняти місце біля самого штурвала еволюції.

Вернадському дуже довго довелося відстоювати свої погляди, поки нарешті"1 ним не була обґрунтована ідея про перехід біосфери в ноосферу як про закономірний і неминучий етап розвитку матерії.

Філософські підходи до природознавства

Центральною ідеєю, що проходить крізь усю творчість Вернадського, стала єдність біосфери й людства. Вернадський у своїх роботах із природознавства3 показує корені цієї єдності, значення організованості біосфери в розвитку людства. Коло питань, які Вернадський розробляє у своїх роботах, досить широке. Але скрізь учений прагнув знайти те головне, що, на його думку, у глобальному масштабі має відношення до влаштування навколишнього простору. З усього5 конкретного він пробував виділити те загальне, що змогло б прояснити картину світу, у центрі якої знаходиться людський розум.

Під час вивчення «мертвої речовини», кристалів і мінералів Вернадський зумів вловити цілісність, а не неоднорідність світу (простору). Він не спирався на загальні міркування, а намагався осмислити конкретні наукові дані кристалографії. Вернадський вважав, що кристал — це особливе активне середовище, особлива форма простору. Якщо сказати іншими словами, то можна подати це в такий спосіб: не Існує однорідного простору світу (загального ефіру), а є безліч його форм, станів. Кристал — один зі станів, якому властива неоднорідність фізичних властивостей у різних напрямках. Аналогічно Вернадський прагнув побачити історичну роль мінералів. Він вважав, що мінерали є залишками тих хімічних реакцій, що відбувалися в різних точках земної кулі. Ці реакції відбуваються відповідно до відомих законів, які, очевидно, полягають у тісному зв'язку із загальними змінами, яких зазнає Земля як планета. Вернадський хотів пов'язати ці різні фазиси Землі із загальними законами небесної механіки. На підставі цих скуп их даних у вигляді уламків різних елементів він намагається зрозуміти, як розвиваються планети й космос.