Сторінка
3

Енергозбереження в житлово-комунальній сфері

Збільшення кількості споживачів, які розраховуються за спожиту воду відповідно до показів квартирних лічильників привело виробників послуг до необхідності реалізації множини Б технічних рішень з ефективного енергоспоживання (див. рис. 3), а саме - встановлення побудинкових засобів обліку води. При цьому всі витоки в підвали, витоки через несправні сантехнічні прилади, а також споживання води на технологічні потреби ЖЕКів списуються на тих споживачів, які не мають квартирних приладів обліку.

Таблиця 2.

Механізм формування економії платежів за рахунок чинника "витоки" (цифри умовні).

В цьому випадку (див. рис. 3) встановлення приладу обліку води на будинок:

· корисно виробнику послуг з водопостачання у випадку, коли об'єм витоків, що припадає на одного споживача даного будинку без квартирного водоміра перевищує середній показник по підприємству в цілому (Квс>1);

· корисно споживачам, коли об'єм витоків, що припадає на одного споживача цього будинку без квартирного водоміра менший, ніж середній показник по підприємству в цілому (Квс<1);

· не надає поточної вигоди жодній стороні, якщо Квс=1, але фактично призводить до неефективних витрат з боку підприємства на встановлення будинкового водоміра (на рис. 3 - зона байдужості).

Оскільки на сьогодні частка споживачів, що встановили квартирні водоміри сягає, за нашими оцінками 75 %, то варіанти третій, а тим більше другий, фактично неможливі. Це дозволяє підприємствам-постачальникам води значно збільшувати свої надходження за рахунок списання витоків в підвалах на споживачів, жодним чином не цікавлячись скороченням цих витоків.

Відомі в Донецьку факти, коли за одного мешканця виставляється місячний рахунок до 50 грн. за споживання холодної води. В іншому випадку - біля 130 грн. за чотирьох мешканців. При вартості 1 м. куб. холодної води в Донецьку 1.08 грн. це означає, що сім'я з чотирьох осіб спожила протягом місяця більше 120 м. куб. холодної води. Тобто, кожен член сім'ї споживав на добу більше 1 м. куб. холодної води. Такий сантехнічний прилад як душ (виробництва Артемівського заводу) пропускає 7 літрів води на хвилину. Взявши для розрахунку витрати 10 л/хвилину (в ПІВТОРА рази більше) отримаємо - щоб досягти таких витрат води дана сім'я мала б тримати душ відкритим протягом 6 годин і 40 хвилин на добу. Якщо навіть врахувати витоки води в унітаз, які можуть досягати 10 м. куб. на місяць (маємо такі заміри), то все одно цифра вражає своєю абсурдністю. Хоч би тому, що в добі 24 години, а люди ж ще сплять, їздять на роботу та з роботи, знаходяться на роботі. Виходить, що весь свій вільний час вони присвячують тому, щоб зливати воду. Якщо додамо, що в цьому домі є централізоване гаряче водопостачання (тобто, споживання гарячої води йде окремо), то ситуація виглядатиме навіть трагікомічною.

З іншого боку, маємо такі заміри. При добовій нормі споживання холодної води 338 літрів на одну людину фактичне споживання навіть без квартирного водоміра, іноді, в 2-3 рази менше норми. І тут немає нічого дивного. Просто норма завелика. Виходячи з цього виникає припущення, що ті 120 м. куб. містять в собі також витоки води в підвал. Якщо навіть припустити, що в квартирі споживають дві норми, то на одного мешканця припадає 15 м. куб на місяць витоків води в підвал. В цілому по будинку це може складати біля 900 м. куб. на місяць, тобто біля 30 м. куб щодоби. Враховуючи, що це - п'ятиповерхівка на два під'їзди (по дві квартири на поверх), маємо абсурдну цифру.