Сторінка
4

Дослідження іноземних інвестицій

• цільові кредити — для фінансування конкретних інвестиційних проектів, наприклад будівництва дороги, моста чи електростанції;

• програмні кредити — допомагають уряду здійснити структурні реформи у ключових галузях економіки, наприклад провести лібералізацію торгівлі. Тут кредит не стільки забезпечує виконання певного інвестиційного проекту, скільки є засобом загального фінансування державного бюджету відповідно до кардинальної зміни економічної політики.

Третя впливова і кредитна організація — Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР), створений у 1991 р. спеціально для надання допомоги країнам Східної Європи і колишнього Радянського Союзу на етапі ринкових перетворень. Він являє собою приклад "банку регіонального розвитку", основне завдання якого полягає у сприянні довгостроковому економічному зростанню певного регіону за рахунок фінансування різних інвестиційних проектів. Особливе ж призначення ЄБРР полягає в наданні кредитів, насамперед молодому приватному сектору країн колишнього соціалістичного табору.

Четвертим джерелом офіційної фінансової підтримки є допомога, що надходить уже не від міжнародних організацій, а від окремих західних урядів. Ця допомога надається у різних формах:

• уряди Заходу надають урядам інших країн (наприклад, України) прямі кредити і безоплатні позики, намагаючись допомогти їм розв'язати невідкладні проблеми гуманітарного та економічного характеру;

• вони виділяють кредити окремим компаніям цих країн, щоб ті могли придбати у країни донора промислове устаткування та інші товари.

Ці дві форми кредитування вигідні обом сторонам.

Останніми роками Україна одержувала допомогу з усіх перелічених вище джерел, однак обсяги і види цієї допомоги не завжди відповідали її реальним потребам.

Залучення інвестицій (іноземних і національних) в українську економіку є життєво важливим засобом усунення інвестиційного "голоду" у країні. Особливу роль в активізації інвестиційної діяльності має зіграти страхування інвестицій від некомерційних ризиків. Важливою умовою, на яку завжди звертають увагу приватні капіталовкладники (як вітчизняні, так і іноземні), є наявність постійного і загальновідомого набору правил (законів), сформульованих таким чином, щоб потенційні інвестори могли розуміти і передбачати, що саме ці правила (закони) застосовуватимуться до їхньої діяльності. В Україні, що перебуває в стадії безупинного реформування, правовий режим непостійний.

Для того щоб іноземні інвестори не боялися вкладати свої кошти в економіку України, необхідні дуже серйозні зміни в її інвестиційному кліматі. Велику роль тут може зіграти законодавче визначення прав власності на землю.

Для стабілізації економіки і поліпшення інвестиційного клімату потрібно вжити кардинальних заходів, спрямованих на формування у країні як загальних умов розвитку цивілізованих ринкових відносин, так і специфічних, що сприятимуть вирішенню завдань залучення іноземних інвестицій.

Серед заходів загального характеру насамперед варто назвати такі:

• досягнення національної згоди між різними владними структурами, соціальними групами, політичними партіями та громадськими організаціями;

• суттєве посилення боротьби зі злочинністю;

• гальмування інфляції всіма відомими у світовій практиці засобами, за винятком невиплати трудящим зарплати;

• перегляд податкового законодавства у бік його спрощення і стимулювання виробництва;

• мобілізація вільних засобів підприємств і населення для інвестування шляхом підвищення процентних ставок за депозитами і внесками;

• упровадження в будівництво системи оплати об'єктів за кінцеву будівельну продукцію;

• запуск передбаченого законодавством механізму банкрутства;

• надання податкових пільг банкам, вітчизняним і іноземним інвесторам, що здійснюють довгострокові інвестиції, з метою компенсації їхніх збитків від уповільненого обороту капіталу порівняно з іншими напрямами їхньої діяльності;

• формування загального ринку країн колишнього СРСР із вільним переміщенням товарів, капіталу і робочої сили.

Активізації інвестицій мають сприяти також такі заходи:

• створення системи прийому іноземного капіталу, що включає широку і конкурентну мережу державних інститутів, комерційних банків і страхових компаній, які страхуватимуть іноземний капітал від політичних і комерційних ризиків, а також інформаційно-посередницьких центрів, що займатимуться підбором і замовленням актуальних для України проектів, пошуком зацікавлених у їх реалізації інвесторів та оперативному оформленні угод "під ключ";

• розробка і прийняття програми зміцнення курсу гривні і переходу до її повної конвертованості.

Є ще один шлях активізації інвестиційної діяльності з боку іноземного інвестора, який поки що не перетворився у фактор макроекономічного значення. Так, питома вага іноземних інвестицій в загальному обсязі довгострокових капіталовкладень залишається незначною (за різними оцінками, 5-10 %). Частка продукції, що випускається на підприємствах за участю іноземного капіталу, в загальному обсязі промислового виробництва становить лише близько 5 %. На іноземні підприємства і підприємства змішаної власності за участю українських та іноземних інвесторів взагалі припадає близько 1 % основного капіталу. Однак важливі не тільки масштаби, а й ефективність використання іноземних інвестицій, їх вплив на розвиток української економіки.

Державне регулювання іноземних інвестицій в Україні є суперечливим і малоефективним насамперед через відсутність концепції національних інтересів, без якої неможливо створити комплексну законодавчу базу такого регулювання з відповідними виконавчими структурами і жорсткими механізмами контролю.