Сторінка
1

Внутрішні інвестиції

Зміст

1. Основні причини зменшення обсягів внутрішніх інвестицій.

2. Основні напрями активізації внутрішнього інвестиційного ринку України.

3. Промислово-фінансові групи як організаційна форма управління внутрішніми інвестиціями.

4. Особливості діяльності промислово-фінансових груп в Україні.

Список використаної літератури

Основні причини зменшення обсягів внутрішніх інвестицій

Загальновідомо, що основою розвитку держави є обсяги внутрішніх інвестицій її громадян. В Україні ці обсяги малі, а починаючи з 1991 р. вони стали зовсім незначними. Головні причини цього такі.

1. Після інфляції 1993-1994 pp. підприємства втратили обігові та амортизаційні кошти, а громадяни —власні заощадження.

2. Податкова система в Україні збирає з юридичних та фізичних осіб величезні податки на утримання державного апарату, численних служб: Служби безпеки, Міністерства внутрішніх справ, податкової адміністрації, міліції, митної служби та ін. За даними Міжнародного центру перспективних досліджень, їх налічується близько 100. Наприклад, у 1996 р. ці кошти становили 26,06 % ВВП України.

3. Корумповане чиновництво розкрадає державні кошти, фінансує сумнівні проекти.

4. В Україні не функціонує система страхування інвестицій.

5. В Україні зберігається державна власність на землю (дозвіл тільки на оренду зі строком до 50 років) [36]. Жодний інвестор не наважиться вкладати свої кошти в будь-який проект, якщо він не буде впевнений, що власник земельної ділянки не поставить йому кабальні умови щодо користування землею.

6. Комерційні банки майже не надають довгострокових кредитів, які потрібні інвесторам. Поширена практика надання короткострокових кредитів під великі проценти (80 % і більше).

7. В Україні податкова адміністрація має право закривати розрахункові рахунки юридичних осіб з будь-якого приводу, що призводить до припинення господарської діяльності суб'єкта підприємництва. Чотири органи мають право безакцептно списувати з рахунків підприємств кошти — Державна податкова адміністрація України, Держказначейство, Пенсійний фонд і соцстрах, що фактично призводить до втрати суб'єктом підприємницької діяльності контролю над власними ресурсами.

8. Для одержання дозволу на будівництво інвестор зобов'язаний подавати необхідні документи в десятки організацій, тому цей процес може розтягтися на 1,5 року.

9. Податкова адміністрація України регулярно вилучає у суб'єктів підприємництва частину амортизаційних відрахувань у бюджет на цілі, несумісні з інвестуванням. Таким чином, узаконено конфіскацію обігових коштів підприємств. Протягом останніх років в Україні внаслідок дискримінаційного оподаткування фактично заблоковано випуск корпоративних облігацій, розміщення інвестиційних сертифікатів, а також механізм здійснення інвестицій у підприємства.

10. Привабливість цінних паперів на ринку дуже низька через очікуване падіння курсу гривні. Це стосується насамперед облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) та конверсійних дисконтних облігацій (КДО).

Основні напрями активізації внутрішнього інвестиційного ринку України

З метою активізації внутрішнього інвестиційного ринку України необхідно:

• довести кількість малих і середніх підприємств до 2500 тис. Для цього потрібно спростити порядок реєстрації нових підприємств на підставі єдиного документа — заяви; встановити єдиний тариф за реєстрацію — один неоподатковуваний мінімум заробітної плати; встановити строк реєстрації — одна година;

• скоротити в кілька (4—5) разів кількість видів діяльності, які потребують ліцензування;

• здійснити податкову реформу, знизити вдвічі рівень оподаткування, включаючи зменшення нарахувань на заробітну плату до 7 %;

• відрахування в Пенсійний фонд із заробітної плати встановити на рівні 25 % з одночасним відкриттям пенсійних рахунків кожному працюючому;

• скасувати всі відрахування в усі позабюджетні фонди, крім Пенсійного фонду та Фонду зайнятості;

• увести граничні обмеження пенсій для всіх категорій громадян України;

• заборонити позасудовий арешт рахунків підприємств;

• зняти обмеження на готівкові платежі;

• упорядкувати й радикально спростити погодження проектів будівництва;

• ліквідувати картотеки, надати підприємствам право самостійно керувати власними фінансовими ресурсами;

• увести реєстр власності;

• розробити та впровадити відкритий, зрозумілий для всіх механізм витрачання бюджетних коштів;

• внести в чинне законодавство зміни щодо захисту прав інвесторів;

• для розвитку ринку цінних паперів розробити законодавчі та організаційні заходи щодо сприяння становленню ринків капіталів;

• розробити систему гарантування та страхування інвестиційних ризиків на базі досвіду MIGA — Багатостороннього агентства гарантування інвестицій.

Промислово-фінансові групи як організаційна форма управління внутрішніми інвестиціями

Останнім часом регіональна влада та директорський корпус займають вичікувальну позицію щодо інвестицій без адекватних пропозицій та створення нових організаційних форм управління інвестиціями.

Найпоширенішими формами організаційних формувань об'єднання капіталу в Україні можуть бути фінансово-виробничі групи, тобто об'єднання юридично самостійних компаній, сформовані за допомогою фінансових методів (насамперед участі в акціонерному капіталі). Створення об'єднання підприємств є одним з найважливіших напрямів реструктуризації підприємств усіх форм власності. Таке об'єднання повинно в межах чинного законодавства забезпечувати захист вітчизняних товаровиробників та прибутковість їх діяльності.

Основними різновидами фінансово-виробничих груп є концерни, корпорації, фінансові групи (в яких холдингові функції виконують банки), фінансові угруповання (не так чітко оформлені в організаційному відношенні об'єднання), холдингові об'єднання, групи промислово-фінансові (в Україні) та фінансово-промислові (у Росії). Часто компанія, маючи формальний статус корпорації, холдингу, консорціуму або концерну, діє за принципом промислово-фінансової диверсифікації і, по суті, виконує функції промислово-фінансової групи (ПФГ).