Сторінка
1

Дослідження зв’язку приватизації та ефективності підприємств в Україні

Мета запропонованого дослідження — вивчити можливі взаємозв’язки між прямими іноземними інвестиціями та політикою приватизації, спираючись на дані опитування іноземних інвесторів, які здійснюють інвестиції в українську економіку. Під час аналізу структури інвестицій всіх визначених груп прямих інвесторів особливу увагу зосереджено на транснаціональних компаніях, що демонстрували найкращі стандарти впровадження бізнесу і мали набагато більші, порівняно з іншими групами інвесторів, ресурси. Дослідження було проведено заходами Консорціуму Fleming/SARS під керівництвом Robert Fleming & Co.Limited за проектом "Посилення Фонду державного майна: індивідуальна приватизація підприємств".

Консорціум провів детальне опитування іноземних інвесторів, запропонувавши їм відповісти на питання анкети, аби визначити їхній погляд на ризики та прибутки, пов'язані з прямим інвестуванням в Україну, а також їхню точку зору щодо ролі приватизації у цьому процесі. Опитування здійснено методом особистих інтерв'ю та надсилання анкет поштою до керівників іноземних компаній, які вже працюють або планують розпочати діяльність в Україні.

Обираючи компанії, необхідно було сформувати репрезентативну вибірку, залучивши до неї підприємства різних секторів економіки та розмірів, з інвестиціями різних видів та країн походження. У вибірці було представлено компанії, що працюють у найпривабливіших для іноземних інвесторів секторах економіки (харчова промисловість, торгівля, машинобудування та металургія, фінанси та страхування, хімічна промисловість).

Цільову вибірку склали 60 компаній. З цих компаній лише 34 надіслали свої відповіді на анкету. Однак і такий показник є нормальним для цього виду опитування. Кінцева вибірка виглядала так, як показано в табл.9.

Станом на дату опитування (січень 2000 р.) респонденти інвестували або зобов'язалися інвестувати в Україну понад 2 млрд дол. Ця сума становить майже 2/3 від загального обсягу ПП, залучених в Україну.

Американські компанії в нашій вибірці є лідерами за кількістю (цей показник відповідає офіційним статистичним даним). Серед опитаних 34 компаній 19 мають штаб-квартиру у США, одна — в Канаді, решта — у країнах ЄС та інших європейських країнах. Більшість серед ТНК та інвесторів-підприємців становлять американські компанії, а серед інституційних інвесторів переважають європейські компанії.

У сформованій вибірці основні типи інвесторів представлені нерівномірно (рис. 10). Відсутність балансу відображає той факт, що більшість інвесторів за обсягом інвестицій в Україну — це транснаціональні компанії. До того ж саме транснаціональні компанії є нашою цільовою групою з огляду на ті переваги, які ТНК дають Україні як стратегічні інвестори (завдяки передовим стандартам провадження бізнесу). Тому ТНК становлять 2/3 респондентів опитування. Наведена діаграма відображає структуру вибірки за галузями інвестування (рис. 11).

Загалом галузева структура компаній вибірки відповідає загальній галузевій структурі залучення ПП у країну. Так само, як і за офіційною статистикою, першу позицію в нашій вибірці за обсягом надходження ПП посідає харчова промисловість. Ця галузь є пріоритетною не тільки для ТНК, а й для інституційних інвесторів з огляду на її загалом добрий стан та високу конкурентоспроможність в українській економіці. Після харчової промисловості наступні місця посіли сільське господарство, телекомунікації та машинобудування.

Так, у межах вибірки виявлено широкий спектр обсягу інвестицій (рис. 12). Але найчастіше йдеться про ПП середнього обсягу (10-100 млн дол.), які, власне, й домінують в Україні.

Хоча такий поділ вибірки за секторами відповідає статистичним даним щодо залучення ПП (а це свідчить про адекватність представлення галузевих уподобань), все ж вибірка може не бути репрезентативною. Крім того, цілком імовірною видається упередженість відбору компаній для вибірки. Оскільки перевагу було надано тим компаніям, котрі працюють в Україні, ми не залучили до цієї групи потенційних інвесторів, які були б зацікавлені в інвестуванні в Україну за сприятливого інвестиційного клімату та виваженої стратегії приватизації (це стосується, зокрема, енергетичного сектору, готельного бізнесу, підприємств роздрібної торгівлі).

Зауважимо, що міжнародні фінансові організації є для України одним з найбільших джерел ПП. Інші інституційні інвестори (особливо приватні інвестиційні фонди) також здійснюють великі прямі інвестиції. Кошти, якими розпоряджаються ці фонди, становлять десятки, а іноді й сотні мільйонів доларів. У групі ТНК компанії з обсягом інвестицій, меншим за 10 млн дол., належать до категорії “потенційні інвестори”, оскільки поки що тільки планують вкласти великі кошти в повномасштабну діяльність в Україні (не враховуючи відкриття своїх представництв та створення мережі дистрибуції). Але понад половини ТНК, що ввійшли до вибірки, вже інвестували в економіку України від 10 до 100 млн дол.

Під час порівняльного аналізу компаній за типами внесків підтвердилися наші припущення відносно того, що інституційні інвестори надають перевагу інвестиціям у грошовій формі: грошима здійсне-но понад 70 % їхніх інвестицій (рис. 13). Така поведінка є природним виявом ролі інституційних інвесторів як фінансових посередників.

Натомість ТНК та інвестори-підприємці інвестують переважно в негрошовій формі. Саме так здійснили більшу частину інвестицій ТНК в Україну (понад 50 %) та інвестори-підприємці (80 %). Такі інвестори, які зазвичай добре знають специфіку своїх галузей, намагаються перенести в Україну власні стандарти провадження бізнесу, імпортуючи своє обладнання та свої технології.

Наведена на рис. 14 діаграма відображає поділ компаній вибірки за способом входження на ринок. Визначено такі способи:

1) проекти “з нуля” та створення нових підприємств;

2) придбання українських компаній:

• через приватизацію державних підприємств;

• через придбання акцій вже приватизованих підприємств;

• через придбання акцій нових приватних компаній.