Сторінка
1
Аналіз мотивів іноземних інвесторів ми почали з розмежування трьох основних стратегічних інтересів інвестування в Україну:
• пошуку ринків збуту;
• пошуку ресурсів;
• підвищення ефективності.
До опитування були залучені ТНК, інвестори-підприємці, інституційні інвестори, МФО.
Відповіді компаній-респондентів свідчать, що основною метою здійснення ПІІ в Україну є отримання доступу до нових ринків (саме такий мотив як визначальний виокремили 93 % опитуваних), а підвищення ефективності та пошук ресурсів визначено як другорядні мотиви.
Результати опитування зведено в табл. 10.
Мотиви фірм було класифіковано за низхідним принципом відповідно до їх важливості для прийняття інвестиційних рішень. Середню відповідь (СВ), що є оцінкою міри вагомості певного чинника, було визначено для всіх розглядуваних мотивів як середнє арифметичне відповідей респондентів. Автори дослідження оцінювали відповіді за трибальною шкалою: 1 — головна причина; 2 — другорядна причина; 3 — не є причиною. Отже, що ближче середній показник важливості до 1, то вагоміше відповідний мотив для респондентів.
Пошук ринків збуту — найпоширеніший стратегічний мотив для інвестицій в Україну (розширення власного ринку на територію Ук-раїни як другорядний мотив визначив лише один з опитуваних). Бажання постачати продукцію на український ринок домінувало серед усіх респондентів (СВ = 1,05, цей чинник є найважливішим для 93 % опитуваних), водночас наступний за важливістю мотив, а саме вихід до нових регіональних ринків (Східної Європи та країн СНД), отримав порівняно невисоку середню оцінку — 1,92. З огляду на низькі середні бали (2,27 та 2,53) пошук ресурсів і підвищення ефективності визнано другорядними мотивами (табл. 11)
Мало того, респонденти досить часто вважали ці чинники такими, що взагалі не мають впливу на прийняття рішення щодо інвестування в Україну.
Пошук ресурсів як другий за вагомістю мотив передбачає доступ до кваліфікованої робочої сили (СВ = 2,15), а також дешевих ресурсів (СВ = 2,27). Проте, як свідчать показники СВ, рівень кваліфікації робочої сили більшість іноземних інвесторів визнали другорядним мотивом (у деяких випадках навіть таким, що не має значення). Лише 17 % респондентів назвали рівень кваліфікації працівників дуже важливим чинником, водночас 42 % цей чинник вважали неважливим. Приблизно так само респонденти оцінили дешеву робочу силу: вагомим мотивом цей чинник вважають тільки 14 % опитуваних. Натомість 66 % респондентів навіть зауважили, що наявність дешевих факторів виробництва не мала жодного впливу на прийняття інвестиційних рішень.
Показник СВ = 2,32, який характеризує міру важливості наявних виробничих потужностей для інвестиційних рішень, дає підстави припускати, що іноземних інвесторів навряд чи можуть заохотити до інвестування в Україну її виробничі потужності. Складається враження, що привабливість навіть тих українських підприємств, які мають більш-менш сучасне виробниче обладнання, зводиться нанівець через недосконалість приватизаційного процесу, внаслідок якої іноземні інвестори опинилися в нерівних умовах з іншими учасниками внутрішнього ринку.
Решту мотивів (підвищення конкурентоспроможності в постачанні на розвинені ринки, податкові стимули, доступ до наукових та технологічних розробок) визнано порівняно мало важливими. Як не дивно, податкові стимули респонденти розцінюють як другорядні, хоча податкову політику країни звичайно вважають ключовим чинником для прийняття рішень іноземних інвесторів. Таку байдужість інвесторів можна пояснити нестабільністю української податкової системи та ненадійністю її правової бази.
Домінування мотиву пошуку ринків збуту: результати дослідження Німецької консультативної групи.На користь тези про переважання в Україні інвестиційної діяльності, спрямованої на пошук ринків збуту, свідчать і результати дослідження Німецької консультативної групи (НКГ), проведеного в 1998 р. Експерти аналізували мотиви входження на ринок України 20 іноземних інвесторів. Респонденти оцінювали важливість для себе певних мотивів за чотирибальною шкалою: від “дуже важливий” (4 бали) до “неважливий” (0 балів).
Результати досліджень НКГ підтверджують висновки нашого опитування. Експерти групи визначили, що для прямих іноземних інвесторів в Україні мотиви, пов’язані зі збільшенням обсягу реалізації, були основними, а решта мотивів — другорядними.
В іншій частині звіту НКГ аналізує шкалу важливості мотивів до інвестування в різні країни. Вагомість чинників, що впливають на інвестиційні рішення, можна визначити за допомогою загального показника значущості (ПЗ), що його обчислюють як середнє арифметичне середніх оцінок 12 мотивів.
Для України цей показник становить (табл. 12)
ПЗ = (3,65 + 3,50 + 2,50 + 1,70 + 1,58 + 1,40 + 1,10 + + 1,20 + 0,68 + 0,55 + 0,54 + 0,33)/12 = 1,56.
Для інших країн загальний показник значущості такий: для Центрально-Східної Європи (ЦСЄ) — 1,88; Росії — 1,84; Чехії — 1,70.
Ці показники є цифровими критеріями для визначення тих чинників, що найбільше сприяють припливу іноземних інвестицій у ту чи іншу країну. Якщо середня оцінка певного фактора перевищує ПЗ, то це означає, що такий чинник є суттєвим для інвестицій. Натомість середній бал, нижчий за ПЗ, свідчить про те, що фактор не є вирішальним для прийняття інвестиційних рішень.
У звіті НКГ міру важливості кожного з 12 чинників щодо різних країн зображено за допомогою матриці (табл. 13). На вертикальній осі матриці перелічено 12 факторів впливу відповідно до оцінок, висловлених під час опитування, а на горизонтальній осі вказано чотири досліджувані країни. У вертикальному напрямі загальний показник значущості для певної країни поділяє матрицю на дві частини: у верхній містяться фактори, що мають суттєвий вплив на інвестиційні рішення, у нижній — малозначущі чинники.
У дослідженні НКГ ця матриця мала наочно показати різницю місцевих переваг за країнами. На думку інвесторів, Україна (і Росія) найпривабливіше виглядає як ринок збуту. Натомість у країнах Центральної та Східної Європи важливу роль відіграє чинник дешевої робочої сили, адже ці країни домоглися більшого успіху у здійсненні ринкових реформ. У Чехії, де реформи просунулися вже досить далеко, основним мотивом іноземних інвесторів стає дешева робоча сила, хоч її вартість і перевищує вартість української робочої сили. Отже, цілком очевидно, що наявні в Україні перешкоди для підвищення продуктивності зменшують вагомість такого чинника, як низька абсолютна вартість робочої сили.
Завантажити реферат