Сторінка
3
Процес прийняття рішень: тривалість і складність. З огляду на відмінності в розмірах та організаційній структурі для різних категорій інвесторів процеси прийняття рішень відбуваються по-різному. Проаналізувавши відповіді респондентів на запитання про середній термін прийняття рішення щодо інвестування (від моменту визначення інвестиційної можливості до моменту прийняття остаточного рішення) та про кількість осіб, що беруть участь у процесі, отримали результати, наведені в табл. 15.
Як свідчать дані табл. 15, навіть для інвесторів-підприємців процес прийняття рішень щодо інвестування в Україну триває понад 6 міс. Прийняти остаточне рішення щодо інвестування впродовж місяця можуть лише деякі інвестори з цієї групи. Загалом близько половини респондентів приймають рішення щодо інвестування протягом 6 міс.
Результати опитування підтвердили наші попередні припущення. Великі ТНК із складною організаційною структурою менш гнучкі, а тому потребують більше часу на визначення, розробку та затвердження інвестиційних проектів. ТНК та інституційні інвестори (зокрема, МФО) переважно не здійснюють інвестицій без ретельного вивчення проекту, яке зазвичай триває від одного до кількох місяців. Натомість приватні підприємці можуть прийняти рішення щодо інвестування, не узгоджуючи його на ієрархічних рівнях і маючи неповну інформацію про інвестиційний проект. Тому для таких інвесторів тривалість процесу прийняття рішення менша, ніж для великих ТНК чи інвестиційних фондів.
Інвестиційні фонди, які здебільшого мають місцеві представництва в Україні, витрачають час лише на вивчення проекту. Такі інвестори не мусять досліджувати внутрішню ситуацію у країні, оскільки вже ознайомилися з нею. Отже, термін прийняття інвестиційних рішень у фондах набагато коротший, ніж у ТНК та інвесторів-підприємців, що тільки починають свою діяльність в Україні. Водночас інституційним інвесторам, які до процесу прийняття рішень залучають більшу кількість осіб, важко прийняти рішення щодо інвестування швидше ніж за 3 міс.
Міжнародні фінансові організації потребують найбільше часу для прийняття інвестиційних рішень, оскільки мають зважати не лише на комерційний, а й на політичний бік проекту. Досить часто інвестиційні рішення таких організацій великою мірою залежать від економічної політики, яку провадить місцевий уряд. Якщо ця політика відповідає позиції міжнародних організацій, то рішення про інвестування буде схвалено, в іншому разі виконання інвестиційного проекту буде відкладено на невизначений термін або взагалі скасовано. Міжнародні фінансові організації зазвичай мають складну організаційну структуру та жорсткі бюрократичні процедури, які теж зумовлюють більшу тривалість процесу прийняття інвестиційних рішень.
Список використаної літератури:
1. Крупка Я. Д., Литвин Б. М. Інвестиційний бізнес-план. — К., 1997.
2. Куликов А. Г. Кредиты. Инвестиции. — М., 1995. — 306 с.
3. Лазебник Л. Л. Інвестиційний клімат та економічна мотивація іноземного інвестування в Україні // Фінанси України. — 1997. — № 4. — С 82-88.
4. Международное право в документах. — М.: Юрид. лит., 1982. — 208 с.
5. Менеджер. — 1993. — № 1. —С. 17.
6. Михайлова Е. В. Финансовый рынок в Российской Федерации. — СПб.: Изд-во СПб. ун-та экономики и финансов, 1992. — 176 с.
7. Музиченко А. С. Державне регулювання інвестиційної діяльності. —К.: Наук, світ, 2001. — 345 с.
8. Николаев В. П. Введение в рыночную экономику строительства. — К.: Бу-дивэльнык, 1991.— 152 с.
9. Омелъченко А. В. Іноземні інвестиції в Україні. — К., 1997. — 387 с.
10. Омелъченко А. В. Правове регулювання іноземних інвестицій в Україні. — К: Юрінком, 1996. — 287 с
11. Орлов П. Державне регулювання обновлення основних фондів // Экономка України. — 1994. — № 6. — С 31; 1998. — № 9. — С. 35.
12. Пиндайк Р., Рубинфелъд Д. Микроэкономика: Сокр. пер. с англ. — М.: Экономика; Дело, 1992. — 510 с.
13. Радченко В. Нужно ли нам бояться дефицитного бюджета? // Экономика и жизнь.— 1991. — № 46. — С. 9.
14. Райзберг Б. А. Рыночная экономика // Деловая жизнь. — 1993. —№ 1. — С. 5-93.
Завантажити реферат