Сторінка
1

Умови сприяння іноземному інвестору

Для України особливо важливо вдосконалити державну політику у сфері іноземного інвестування. Це зумовлюється тим, що в ході політичних і економічних реформ інвестиційна діяльність у країні значною мірою обмежується насамперед браком власних коштів підприємств взагалі для ведення господарської діяльності. Забезпечення власними інвестиційними ресурсами, до речі, є проблемою, як правило, для кожної країни СНД.

Проте проблема інвестиційних ресурсів визначається високими процентними ставками за кредитами, низькою конкурентоспроможністю на фінансових ринках корпоративних цінних паперів, нерозробленістю механізму довгострокового, у тому числі банківського, кредитування та ін. Тому так мало надаються довгострокові кредити, не зростають обсяги централізованих капітальних інвестицій.

В умовах дефіциту власних інвестиційних ресурсів важливим джерелом фінансових ресурсів для економіки України є іноземні інвестиції у різних формах. Але нині, як свідчить статистика, обсяги іноземних інвестицій ще недостатні, щоб відігравати вагому роль додаткового джерела фінансування структурної перебудови економіки України. За даними Держкомстату України, прямі іноземні інвестиції станом на 1 січня 2000 р. становили майже 3,3 млрд дол., у тому числі в підприємства, що випускають продукцію, — майже 1,8 млрд дол., на 1 жовтня 2000 р. — 3,7 млрд дол., у тому числі в підприємства, що випускають продукцію, — 2,0 млрд дол. За показником обсягу іноземних інвестицій на душу населення Україна посідає майже останнє місце серед країн Східної Європи.

Ще раз відмітимо, що, за даними Держкомстату України, прямі іноземні інвестиції у січні-вересні 2000 р. структурно розподіляються так. Капітал нерезидентів в Україні станом на 1 січня 2000 р. склав майже 3,3 млрд дол., у тому числі з країн СНД і Балтії — майже 0,4, з інших країн світу — 2,9 млрд дол.; на 1 жовтня 2000 р. — 3,7 млрд дол., у тому числі з країн СНД і Балтії — майже 0,4, з інших країн світу — 3,3 млрд дол.

Станом на 1 жовтня 2000 р. найбільші обсяги інвестицій надходять з таких країн, як США — 0,6 млрд дол., Нідерланди і Кіпр — 0,4 млрд дол., Російська Федерація і Сполучене Королівство — по 0,3 млрд дол., Німеччина — 0,2 млрд дол. Найбільші обсяги іноземних інвестицій спрямовуються у такі галузі, як харчова промисловість — 0,8 млрд дол., внутрішня торгівля — 0,7, машинобудування та металообробка — 0,3, фінанси, кредит і страхування, паливна промисловість — 0,2 млрд дол.

На наш погляд, основними цілями стимулювання іноземного інвестування є залучення і нарощування обсягів іноземних інвестицій та підвищення ефективності їх використання для зростання національного виробництва, сприяння підвищенню науково-технічного рівня виробництва на основі впровадження нових наукомістких технічних засобів, ресурсозберігаючих, наукомістких та екологічно чистих технологій. До цілей стимулювання інвестицій також належить сприяння збільшенню обсягу експорту конкурентоспроможної продукції вітчизняних товаровиробників, зниженню (а не повній ліквідації залежності від імпорту, як це нерідко вважають, бо такого взагалі бути не може) до мінімуму залежності виробництв від імпортованих ресурсів, створенню виробництв на базі місцевих ресурсів. Окремо відзначимо спрямування їх на розвиток приватного сектору в економіці України.

Як свідчить статистика, процес залучення іноземних інвестицій просувається малими темпами. Обсяг надходжень іноземних інвестицій не відповідає обсягу потреби в них (на сьогодні необхідно понад 40 млрд дол.). Мало також середніх розмірів інвестицій у конкретні проекти, невеликі обсяги іноземних інвестицій спрямовуються у вітчизняну виробничу сферу, зокрема у промисловість, низький рівень залучення портфельних інвестицій. Широке залучення іноземних інвестицій стримують такі чинники:

• несприятливий інвестиційний клімат через недосконале законодавство, корупцію тощо;

• нестабільність вітчизняного податкового законодавства;

• високий податковий тиск на капітал підприємств;

• багатофакторна обмеженість участі іноземних інвесторів у приватизаційних процесах;

• різні умови господарювання вітчизняних та іноземних інвесторів;

• відсутність дієвої системи страхування іноземних інвестицій;

• невисокий рівень національного інвестиційного менеджменту;

• нерозвиненість вітчизняної інвестиційної інфраструктури, низька ефективність функціонування національного фондового ринку та ін. Для того щоб зростали обсяги і поширювалося застосування іноземних інвестицій, насамперед необхідне таке:

• максимальне спрощення процедур, що регламентують взаємовідносини держави і підприємців у сфері залучення іноземних інвестицій;

• законодавче створення надійної системи страхування та перестрахування інвестиційних ризиків, заснування за участі держави страхової компанії і забезпечення її виходу на міжнародні страхові ринки;

• надання іноземному інвесторові права оренди (а не власності, як це нерідко пропонується) на земельну ділянку під розміщення підприємства з іноземним капіталом на вигідний для нього термін;

• створення нормативно-правової бази з питань врегулювання відносин щодо залучення іноземних інвестицій до розробки родовищ корисних копалин;

• забезпечення реалізації спеціальних режимів інвестиційної діяльності у вільних економічних зонах та територіях;

• залучення в інвестиційну сферу заощаджень іноземних громадян з використанням гарантійних механізмів їх повернення;