Сторінка
1

Страхування і фінансові інвестиції

Одним з основних джерел внутрішніх інвестицій є страхування. Виникнення і розвиток страхування були підпорядковані основному його призначенню — задоволенню різноманітних потреб людини через систему страхового захисту від випадкових небезпек. У страхуванні реалізуються певні економічні відносини, що виникають між людьми у процесі виробництва, обігу, обміну й споживання матеріальних благ.

Негативні прояви стихійного характеру сил природи й суспільства, пов'язані з матеріальними втратами, сприймаються людьми насамперед як випадкові події, однак їх періодичне настання свідчить про те, що вони мають об'єктивний, закономірний характер, пов'язаний із суперечностями економічних відносин і проблемами техногенного характеру.

Відшкодування збитку, викликаного руйнівним характером взаємодії сил природи й суспільства, породжує необхідність встановлення певних відносин між людьми щодо запобігання, подолання й обмеження руйнівних наслідків стихійних лих. Такі об'єктивні відносини людей, що спрямовані на забезпечення безперервного і безперебійного виробничого процесу, на підтримання стабільності й стійкості досягнутого рівня життя, становлять економічну категорію страхового захисту. Специфіка страхового захисту визначається такими ознаками:

• випадковий характер настання стихійного лиха чи іншого прояву руйнівних сил природи;

• вираження збитку в натуральній або грошовій формі;

• об'єктивна потреба у відшкодуванні збитку;

• реалізація заходів щодо запобігання і подолання наслідків конкретної події.

Сутність економічної категорії страхового захисту полягає в акумулюванні та витрачанні ресурсів для захисту від впливу ризиків і відшкодування пов'язаних з ними витрат.

Внаслідок усвідомлення людиною і суспільством загалом необхідності страхового захисту формувалися страхові інтереси, через які почали виникати певні страхові відносини.

Змістом страхових відносин було створення й використання ресурсів страхового фонду незалежно від конкретної форми його організації.

У міру розвитку суспільства страхові відносини дістали цивільно-правове закріплення, що дало змогу регулювати їх правовими методами.

Згідно із Законом України "Про страхування" "страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян

та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій)" (Уряд, кур'єр. —1996,18 квіт.).

Відшкодування збитків здійснюється з коштів страхового фонду, що перебуває у віданні страхової організації. Об'єктивна потреба в страхуванні зумовлюється тим, що збитки іноді виникають унаслідок руйнівних факторів (стихійних сил природи), що не передбачають цивільно-правової відповідальності. У такій ситуації неможливо стягувати збитки, і вони "осідають" у майновій сфері самого потерпілого. Заздалегідь створений страховий фонд може бути джерелом відшкодування збитку. Страхування доцільне тільки тоді, коли передбачені правовідносини страхувальника і страховика страхової події (ризики) викликають значну потребу в грошах. Страхові відносини закріплюються в письмовій формі — договорі страхування — як цивільно-правова угода.

З огляду на те, що страхування характеризується багатьма специфічними поняттями, велика увага приділяється класифікації страхування.

В основу класифікації покладено відмінності у сферах діяльності страхових компаній, у підходах щодо забезпечення страхового захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб, у визначенні об'єктів страхування, обсягів страхової відповідальності, у формах здійснення страхування тощо.

Найважливішим є поділ страхування на дві великі сфери діяльності залежно від спеціалізації страховки: страхування життя і загальні види страхування. Така класифікація важлива з точки зору вибору страховика.

Сприяючи розвитку заощаджувальних видів страхування, держава у такий спосіб впливає на вирішення соціальних проблем. Розглянемо основні функції страхування.

Інвестиційна функція. Через формування страхового фонду вирішується проблема інвестицій тимчасово вільних коштів у банківські й інші комерційні структури, вкладання коштів у нерухомість, придбання цінних паперів тощо. З розвитком ринку страхування удосконалюватиметься і розширюватиметься механізм використання тимчасово вільних коштів. У країнах з розвинутою ринковою економікою страховики більшу частину прибутку одержують не від страхової діяльності, а від інвестиційної. Основне завдання страховиків — збільшити кількість страхувальників і використати страхові премії для інвестиційної діяльності.

Превентивна функція (попередження страхового випадку або зменшення наслідків страхової події). Передбачає широкий комплекс заходів, у тому числі фінансування заходів щодо недопущення чи зменшення негативних наслідків страхових випадків, стихійних лих. Сюди також належить правовий вплив на страхувальника, закріплений в умовах укладеного договору страхування і спрямований на його дбайливе ставлення до застрахованого майна.

Ризикова (випадкова) функція. Страхування завжди прив'язане до можливості настання страхового випадку, тобто страхуванню притаманний випадковий характер відносин. При настанні страхового випадку, обумовленого договором або законом, страховик звертається до страхувальника з вимогою про відшкодування наслідків ризику.