Сторінка
3
За даними Держкомстату України, на 1 січня 2002 р. в економіку України іноземними інвесторами зроблено прямих капіталовкладень на суму близько 4 млрд дол. інвестицій. При цьому 85 % з них здійснено за останні п'ять років.
У розрахунку на одного мешканця України на початок 2000 р. припадало 65 дол. прямих іноземних інвестицій. Згідно з дослідженням, проведеним Європейським банком реконструкції та розвитку, серед 26 країн з перехідною економікою за загальними обсягами прямих іноземних інвестицій на душу населення Україна посідає 24-те місце, випереджаючи лише Таджикистан та Білорусь. Для порівняння: в Угорщині щорічно залучається в середньому 1000 дол. на душу населення, у Чехії — 400, Естонії — 320, Польщі — 110 дол.
В Україні починаючи з 1995 р. щорічні темпи приросту обсягів прямих іноземних інвестицій поступово зменшувались (із 56,5 % у 1995 р. до 19,4 % у 1998 р.), а у 1999 р. спостерігалось їх зменшення на 41,5%.
На відміну від попередніх років у 1998-1999 pp. прямі іноземні інвестиції здійснювалися переважно у грошовій формі (61,9 % у 1998 р. та 47,5% у 1999 p.).
Понад третини підприємств України, що були реципієнтами прямих іноземних інвестицій, мають від 90 до 100 % іноземного капіталу у статутному фонді.
Левова частка всіх інвестицій в Україну (понад 70 %) припадає на резидентів 9 країн світу: США (18,1 %), Нідерланди (9,3 %), Російська Федерація (8,9 %), Велика Британія (7,5 %), Німеччина (7,1 %), Кіпр (6 %), Корея (5,3 %), Віргінські острови (4,5 %), Швейцарія (4,1%).
За галузями вкладення структура прямих іноземних інвестицій виглядає таким чином:
1) харчова промисловість (20,4 %);
2) внутрішня торгівля (17,2 %);
3) машинобудування і металообробка (10,9 %);
4) фінанси, кредит і страхування (6,1 %);
5) паливна промисловість (5,8 %);
6) транспорт і зв'язок (5,3 %);
7) чорна металургія (4 %);
8) хімічна промисловість (3,7 %);
9) будівництво (3,6 %);
10) охорона здоров'я, фізична культура і соціальне забезпечення (3,6 %). Майже три чверті всіх інвестицій здійснено у підприємства таких регіонів:
• м. Київ — 1031,3 млн дол., з них 32 % — у внутрішню торгівлю,
14.3 % — фінанси, кредит і страхування;
• Київська область — 79,2 % у харчову промисловість;
• Донецька область — 41,2 % у чорну металургію, 11 % у харчову промисловість;
• Запорізька область — 75,6 % у машинобудування і металообробку;
• Полтавська область — 71,6 % у паливну промисловість;
• Дніпропетровська область — 25,8 % у внутрішню торгівлю,
21.4 % у машинобудування і металообробку;
• Одеська область — 20,2 % у внутрішню торгівлю, 13,3 % у харчову промисловість, 13,1 % у транспорт.
"Coca-Cola Beverages Ukraine Ltd" у Київській області, ЗАТ "Ав-тоЗаз-Деу" в Запорізькій, "Укртатнафта" і ЗАТ "Івеко-Краз" в Полтавській, TOB "Істіл-ДМЗ" в Донецькій, "McDonalds Ukraina Ltd.", СП "Реемтсма — Київ тютюнова фабрика" та TOB "Телесистеми України" у Києві, ВАТ "Азот" і тютюнова компанія "ВАТ — Прилуки" в Чернігівській області, AT "Харківська тютюнова фабрика" — разом ці компанії є реципієнтами 25 % загального обсягу прямих іноземних інвестицій в Україну.
На теренах колишнього Радянського Союзу вже робилися спроби кількісного оцінювання відмінностей економічного розвитку регіонів у межах однієї держави. Зокрема, у Росії в 1995 р. фахівці консалтингового агентства "Експерт-Регіон" розробили методику, на основі якої проводиться визначення рейтингу інвестиційного потенціалу та ризику кожного з 89 суб'єктів Російської Федерації.
В Україні ініціатором здійснення економіко-статистичних порівнянь інвестиційного клімату регіонів стала компанія "Омета-Інвест". Однак її дослідження обмежилися міжрегіональними порівняннями у 1992-1993 pp.
Згодом, у 1999 p., алгоритм визначення регіональних інвестиційних ризиків був розроблений групою українських фахівців під керівництвом проф. О. Слюсаренка.
Оригінальний підхід до проведення інтегрального оцінювання підприємницької діяльності у регіонах України був запропонований міжвідомчим відділом методології регіональної та транскордонної статистики НДІ статистики Держкомстату України та Інститутом регіональних досліджень HAH України під керівництвом проф. Я. Побурка. За цією методикою на основі низки первинних показників визначається інтегральний індекс підприємницької діяльності, що характеризує рівень економічної активності та ефективність виробництва у певному регіоні.
Завдяки проведенню ринкових реформ іноземні інвестиції мають стати перспективнішими, ніж у 80-ті роки. Так, у найближчі 10 років приватний сектор Європи, США та Японії, напевно, стане для України основним джерелом інвестиційного капіталу. Однак до того, як це відбудеться, кредиторами України, швидше за все, будуть не приватні інвестори, а зарубіжні уряди та офіційні організації.
Сутність діяльності міжнародних організацій, що беруть участь у наданні фінансової допомоги Україні, має різний характер.
Першим кредитором є Міжнародний валютний фонд (МВФ). Ця організація займається фінансуванням державних програм боротьби з високою інфляцією і загальною валютно-фінансовою нестабільністю. У своїй діяльності МВФ керується принципом обумовленості, відповідно до якого країни-члени можуть одержати кредити від нього лише за умови, що вони зобов'язуються проводити певну економічну політику. Умови, що їх висуває МВФ, бувають настільки важкими, що лише ускладнюють проведення реформ.
Другим великим міжнародним кредитором є Всесвітній банк. На відміну від МВФ, діяльність якого спрямована на сприяння розв'язанню короткочасних макроекономічних криз, Всесвітній банк займається проблемами довгострокового економічного розвитку. Пріоритетними для нього є структурні перетворення — лібералізація торгівлі, приватизація, реформи системи освіти й охорони здоров'я, інвестиції в інфраструктуру, тобто реформи, що є запорукою довгострокового економічного зростання. Всесвітній банк надає довгострокові позики, як правило, на комерційних умовах, хоча бідним країнам вони надаються на пільгових умовах. Всесвітній банк надає два види кредитів:
Завантажити реферат