Сторінка
1
Інвестиції в економіку будь-якої країни можна залучати різними способами — залежно від відносин між інвестором і об'єктом приватизації, між спільним економічним середовищем. Основні способи — це створення спільних підприємств, додаткова емісія акцій, залучення коштів міжнародних фінансових організацій і проведення конкурсів, за якими б передбачався саме розвиток підприємств.
Спосіб залучення іноземного інвестора через створення спільного підприємства — найпоширеніший на початку економічних реформ. Він дає можливість налагоджувати роботу підприємства як у ході приватизації, так і після неї. Це не означає, що таке підприємство буде вилучено з процесу приватизації. Приватизації підлягатиме лише частка, яка належить державі на правах володіння майном спільного підприємства. У такому разі підприємство завдяки участі іноземного інвестора вже здійснить попередню реструктуризацію, а тому держава може отримати навіть більшу вигоду, ніж при традиційному продажу.
Досить привабливим є залучення додаткових коштів за допомогою вторинної емісії акцій. Але це стосується лише стабільно працюючих підприємств. Останні можуть емітувати свої цінні папери для поповнення обсягу власних оборотних коштів. Такий спосіб залучення інвестицій ще недостатньо поширений в Україні. Проблема додаткової емісії полягає в тому, що тут необхідно чітко визначити обсяг емісії, необхідний для розвитку підприємства і водночас достатній для того, щоб не втратити контроль за підприємством.
Українські підприємства не мають досвіду такої роботи. Проте вже зараз є багато фінансових установ і консалтингових фірм, які мають висококваліфікованих фахівців у цій сфері й можуть надати необхідну допомогу.
На українському ринку почали активно працювати міжнародні фінансові установи. Програми надання кредитів українським підприємствам здійснюють Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Фонд NIS Enterprise — Фонд сприяння розвитку підприємництва у нових незалежних державах та ін. Вони постійно розширюють сферу своєї діяльності. Наприклад, наприкінці літа 2002 р. в Одесі було відкрито новий інвестиційний фонд, створений ЄБРР за участю іспанських партнерів. Такі фінансові установи надають кредити, умови одержання яких більш вигідні, ніж в українських банках.
Фонд державного майна України приділяє велику увагу проведенню комерційних, некомерційних конкурсів і міжнародних тендерів.
Проведення міжнародних інвестиційних тендерів є для ФДМУ досить складним завданням. Насамперед повинні бути вирішені питання доступності для стратегічного інвестора необхідного пакета акцій. Пояснюється це тим, що часто без належного обґрунтування за державою резервуються великі пакети акцій, створюються державні холдинги. Нині держава має свою частку у понад 4000 ВАТ. У зв'язку з цим виникає питання, чи необхідно державі тримати таку кількість пакетів акцій, до того ж вони часто не перевищують 25 % загальної кількості акцій, тобто не дають змогу здійснювати ефективний контроль. Останнім часом дуже поширилась практика здрібнювання пакетів акцій, призначених для продажу на некомерційних конкурсах. Непоодинокі випадки, коли пакет розміром, наприклад, у 40 % статутного фонду продається 4-5 пакетами у 5-10 % кожний. Природно, що така практика не дає користі нікому, крім тих керівників підприємств, які не прагнуть мати стратегічного інвестора і зацікавлені у максимальному розпорошенні акцій. Дуже слабкими виглядають аргументи таких керівників, які здрібнювання пакетів акцій пояснюють одночасним проведенням кількох інвестиційних програм. Жоден із серйозних інвесторів не погодиться вкладати кошти в розвиток об'єкта, діяльність якого він не зможе у майбутньому якимось чином контролювати. Мінімально прийнятним для стратегічного інвестора може бути пакет акцій розміром понад 25 % статутного фонду. Саме такий розмір пакета акцій відповідно до Закону України "Про господарчі товариства" дає можливість накласти "вето" на рішення загальних зборів акціонерного товариства про зміни у статуті, створення і припинення діяльності філій і дочірніх підприємств, припинення діяльності товариства.
Проте для великих транснаціональних фірм, що приходять в Україну всерйоз і надовго, такий пакет акцій теж малоцікавий. Вони прагнуть контролювати поточну діяльність об'єкта своїх інвестицій, пристосовувати його для роботи на світових ринках. Тому для такої категорії інвесторів інтерес становлять пакети акцій розміром понад 50 %, а іноді і "суперконтрольний" пакет у 75 %.
Планується на майбутнє для продажу великих пакетів акцій стратегічно важливих підприємств залучати іноземні фірми-радники, що мають великий досвід проведення аналогічних тендерів і висококваліфікованих фахівців, а тому можуть передавати свій досвід українським фахівцям. Які ж функції виконуватимуть радники при проведенні конкурсів? Це ті самі функції, які виконують усі консалтингові компанії при оцінюванні положення підприємства на ринку:
• оцінювання потенційних ринків;
• аналіз виробничих ланцюгів;
• розроблення фінансової моделі;
• експертне оцінювання вартості пакета;
• розрахунок потреби в інвестиціях;
• підготовка інформаційного меморандуму для інвесторів;
• допомога в організації та проведенні конкурсів;
• дорадчі послуги у проведенні переговорів і підписанні договору купівлі-продажу;
• в окремих випадках фірма-радник може розробити план реструктуризації підприємства.
1 2
Інші реферати на тему «Державне регулювання економіки»:
Інвестиційна стратегія
Особливості пенсійного забезпечення деяких категорій працівників освіти, медицини, соціального захисту, а також спортсменів та артистів
Фінансовий ринок і класифікація фінансових ринків
Джерела фінансування інноваційних інвестицій
Різновиди інвестицій та їх використання у процеси реструктуризації економіки