Сторінка
1

Поліпшення інвестиційного клімату

До факторів, що гальмують розвиток інвестиційного процесу і відповідно виконання державних програм економічних перетворень на сучасному етапі становлення державності і економіки України, належать вкрай обмежені можливості внутрішніх джерел фінансових ресурсів підприємств і держави та побоювання іноземних інвесторів стосовно вкладень в економіку країни.

Суб'єкти господарської діяльності у країні, на жаль, ще не зацікавлені в нагромадженні ресурсів з подальшим вкладенням їх у виробничу і науково-технічну сфери, оскільки вкладення у ці сфери давали низьку прибутковість, і все це відбувається на тлі гострого дефіциту у підприємств власних обігових коштів.

Для поліпшення фінансового становища підприємств вищі органи державної влади систематично роблять спроби регулювати інвестиційний процес в Україні, законодавчо сприяти іноземним інвестиціям тощо. Однак вжиті заходи впродовж останніх п'яти років не дали бажаних результатів.

Зазначимо, що завдання інвестиційної політики на 2001 рік визначені. Основні напрями інвестиційної політики на 1999-2001 pp., що були схвалені Указом Президента від 18 серпня 1999 р. № 1004/99, мабуть, залишаться актуальними і на наступні кілька років. А сутність завдань цієї політики полягає у сприянні застосуванню економічних механізмів стимулювання процесів накопичення інвестиційних ресурсів, ефективного їх використання у галузях відповідно до визначених пріоритетів.

Необхідно створити передумови для зростання та ефективного використання інвестиційних ресурсів. Ідеться про макроекономічну і законодавчу стабільність. Вона слугуватиме накопиченню інвестиційних ресурсів з внутрішніх і зовнішніх джерел, оскільки економіко-правові фактори мають сприяти підвищенню довіри інвесторів до економічної політики держави і зниженню рівня ризикованості інвестування.

До речі, до ризиків, що впливають на реальний хід інвестиційної політики, яку пропонується проводити, належить ризик інвестиційної безпеки. На нього впливають такі чинники:

• фінансова нестабільність більшості підприємств;

• наявність неплатежів між підприємствами і державою;

• невисока частка прибутку у джерелах фінансування інвестицій у зв'язку з високим податковим тиском;

• брак джерел кредитних коштів у більшості підприємств;

• відсутність ефективних механізмів трансформації заощаджень населення в інвестиції;

• високий ризик довгострокових вкладень у реальний сектор економіки;

• високий ризик неповернення банками України населенню його довгострокових вкладень;

• різке коливання цін на цінні папери вітчизняних емітентів;

• непрозорість ринку, недосконалість його механізмів. Виходячи з потреби поліпшення соціально-економічного становища країни необхідно вжити комплекс цілеспрямованих заходів для стабілізації виробництва і досягнення економічного зростання на якісно новій науково-технічній базі. Тому акценти інвестиційної політики слід розставити на сприянні реалізації головних пріоритетних напрямів реформування економіки країни і державного регулювання економічних процесів. До них належать такі напрями:

• реалізація моделі інноваційного розвитку виробництва;

• стимулювання розвитку пріоритетних конкурентоспроможних виробництв і видів науково-технічної продукції, яким можуть бути надані конкурентні переваги на світовому ринку і які здатні забезпечити реальне зростання експортного потенціалу країни;

• надання державної підтримки інвестуванню малих суб'єктів господарювання, що створюють і випускають наукомістку продукцію;

• вжиття антиінфляційних та інших заходів, спрямованих на стабілізацію національної валюти;

• переорієнтація фінансової та грошово-кредитної системи на потреби оновлення нових видів виробництва;

• стимулювання розвитку та матеріально-технічного переоснащення пріоритетних галузей агропромислового комплексу, забезпечення експортної орієнтації їх виробництва;

• посилення соціальної орієнтації економіки, освоєння випуску нових конкурентоспроможних товарів широкого вжитку;

• реалізація енергозберігаючої моделі економіки;

• податкове стимулювання інвестицій у виробництва ресурсозберігаючої техніки;

• запровадження механізму відбору та оцінювання інвестиційних проектів, що передбачають залучення бюджетних коштів;

• поліпшення нормативно-правової бази інвестиційної діяльності;

• удосконалення амортизаційної політики;

• гнучке поєднання адміністративних і економічних методів регулювання;

• розробка програм залучення стратегічних інвесторів до пріоритетних та орієнтованих на експорт виробництв з реалізацією відповідних заходів організаційного, економічного та політичного характеру.

За основні стратегічні заходи сприяння залученню інвестицій в реальний сектор економіки слід прийняти такі:

• зближення рівнів прибутковості виробничого, торговельного та фінансового капіталів;

• зниження податкового навантаження на капітал підприємств, особливо малого підприємництва;

• удосконалення процесів ціноутворення на високоякісну продукцію, особливо широкого вжитку;