Сторінка
2

Дослідження іноземних інвестицій

Неважко помітити, що Україна географічно розташована між найбільшими газовидобувними регіонами та основними споживачами газу. Тому невипадково, що Україна стала найбільшою транзитною країною світу. Через неї щороку перекачується 120-140 млрд куб. м газу, у тому числі до країн Центральної та Західної Європи й Туреччини — 110-120 млрд куб. м.

Слід зважати і на те, що за важкий в економічному плані період 1991-2000 pp., пов'язаний зі становленням української держави та переведенням економіки на ринкові умови господарювання, транзит газу не тільки не зменшився, а навпаки, спостерігається тенденція до його зростання.

Важливим фактором залучення інвесторів є приватизація об'єктів ТЕК-обленерго. Необхідно провести їх приватизацію таким чином, щоб світова громадськість переконалась, що в Україні діють стабільні і прозорі ринкові механізми.

На сьогоднішній день вирішені майже всі питання, що турбують потенційних інвесторів, у тому числі пов'язані з реструктуризацією колишніх боргів, дисципліною оплати за електроенергію, методологією визначення тарифів на електроенергію.

Як видно з аналізу законодавств країн колишнього СРСР, за подібності багатьох формулювань в окремих країнах незалежно від задекларованих загальних положень вже прийнятий режим найбільшого сприяння іноземним інвесторам порівняно з Україною. Це виражається у повному чи частковому звільненні від сплати податку на прибуток у перший період експлуатації підприємства (Казахстан, Білорусія, Киргизія, Литва, Туркменія) і зниженні його в наступний період (Казахстан, Киргизія, Литва, Естонія), митних пільгах для таких підприємств: тарифних (Молдова, Росія, Туркменія, Естонія) і нета-рифних (Молдова). Зазначені заходи мають компенсувати несприятливий інвестиційний клімат у цих країнах і побічно підстрахувати іноземних інвесторів від надлишкового ризику. Передбачаються ще й такі заходи: надати податкові "канікули", звільнити підприємства з іноземними інвестиціями від сплати податків та імпортного мита на необхідні виробничі компоненти, а головне, що найважливіше для іноземних інвесторів, — надати їм право власності на землю при створенні нових підприємств.

В Україні й дотепер відсутня своя система оцінювання інвестиційного клімату загалом та окремих регіонів. Зазвичай іноземні інвестори орієнтуються на оцінки численних фірм, що регулярно відслідковують інвестиційний клімат у багатьох країнах світу, у тому числі й в Україні. Однак оцінки інвестиційного клімату в Україні, що даються зарубіжними експертами на їхніх регулярних засіданнях, проведених поза Україною і без участі українських експертів, є недостатньо достовірними. У зв'язку з цим постає завдання сформувати систему моніторингу інвестиційного клімату в Україні загалом та її регіонах. Це сприятиме залученню і оптимальному використанню іноземних інвестицій, слугуватиме орієнтиром українським банкам у власній кредитній політиці.

На жаль, інвестиційний клімат в Україні є несприятливим порівняно із країнами Центральної та Східної Європи. Здебільшого відповідальні за такий стан, безсумнівно, центральні органи влади. Однак місцеві органи влади також можуть впливати на формування інвестиційного клімату у своїх регіонах. Відомі випадки, коли компанії згортали своє виробництво в одних областях України, одночасно розширюючи його в інших, що свідчить про суттєві відмінності в інвестиційному середовищі всередині країни. Проте громадськість не приділяє належної уваги позитивним чи негативним діям органів місцевої влади. Відтак, відсутність порівняльного аналізу інвестиційного клімату на регіональному рівні знижує політичний тиск у напрямі розвитку економічних реформ на місцях.

Інститутом реформ робляться спроби проводити дослідження інвестиційного клімату регіонів України, здійснюється розрахунок загального рейтингу інвестиційної привабливості 24 областей, Автономної Республіки Крим та міста Києва.

Результати визначення цього рейтингу за підсумками 2000 року підтвердили тенденцію до концентрації інвестиційних потоків (як іноземного, так і вітчизняного походження) в економіці столиці. Київ зі значним відривом очолив рейтингову таблицю. До групи "лідерів" також увійшли Донецька, Дніпропетровська, Львівська, Харківська та Одеська області. Привертає увагу той факт, що згадані шість регіонів виробляють майже половину всієї валової доданої вартості країни .

Як у наукових колах, так і серед підприємців існує багато версій визначення поняття "інвестиційний клімат". Але всі вони погоджуються, що інвестиційний клімат — це комплексне економіко-політичне явище, що формується під впливом великої кількості чинників. Ці чинники, як правило, піддаються адекватному кількісному оцінюванню, а відтак, і порівняльному аналізу, який дає змогу ідентифікувати рівень інвестиційної привабливості певного регіону (чи країни) на тлі інших територій.

У світі поширена практика оцінювання економік окремих країн щодо сприятливості інвестиційного клімату, їх класифікація за рівнем інвестиційного потенціалу чи ступенем інвестиційного ризику. Такі дослідження здійснюють окремі спеціалізовані інституції та міжнародні економічні видання. Зокрема, швейцарський Міжнародний Інститут Розвитку Менеджменту щорічно публікує звіт про міжнародну конкурентоспроможність 47 країн світу. Станом на квітень 2000 р. перша трійка виглядала так: США, Сінгапур і Фінляндія. Серед посткомуністичних країн найвищу сходинку посіла Угорщина — 27-ме місце. Словенія, Чехія і Польща покращили свої позиції порівняно з минулорічним рейтингом, посівши відповідно 35-те, 37-ме і 40-ве місця. Замикає рейтингову таблицю на 47-й сходинці Росія, водночас Україна навіть не ввійшла до цього переліку.

Альтернативний підхід до глобальних міжрегіональних порівнянь пропонує міжнародна організація "Economist Intelligence Unit" (Лондон). За результатами дослідження інвестиційного клімату 60-ти національних економік найкращою країною світу для бізнесу у 2000-2004 pp. було визнано Голландію. Гонконг утратив лідерство у цьому рейтингу, перемістившись на 6-ту позицію. Україна при цьому посіла 56-те місце, пропустивши на три сходинки вперед Російську Федерацію.

Рейтинг національних економік Всесвітнього економічного форуму в Давосі (Швейцарія) визначається на основі критерію конкурентоспроможності їх продукції на міжнародних ринках. За підсумками 1999 року Україна посідає у цьому рейтингу 58-ме, передостаннє місце. Нашими сусідами є Зімбабве (57-ме місце) та Російська Федерація (59-те місце). До першої десятки увійшли Сінгапур, США, Гонконг, Тайвань, Канада, Швейцарія, Люксембург, Велика Британія, Нідерланди та Ірландія.

Метою дослідження було проведення порівняльного аналізу інвестиційного клімату окремих територій, що входять до складу унітарної держави. Такий підхід зумовлений існуванням суттєвих відмінностей в економічному та соціальному розвитку регіонів країни, яка займає значний географічний простір (територія України є однією з найбільших у Європі). Диференціація обсягів прямих іноземних інвестицій, зроблених в регіональні економіки України, свідчить про різну інвестиційну привабливість її регіонів, зокрема, для іноземного інвестора.