Сторінка
5

Планування та організація виконання комплексу топографо-геодезичних робіт при створенні планів в масштабі 1:2000

Рис.1

Проект висотної прив’язки

Висотна підготовка аерознімків полягає у визначенні висот планових розпізнавальних точок, або чітких висотних контурів місцевості. Висотна підготовка може бути суцільною або розрідженою в залежності від масштабу знімання, характеру ділянки зйомки та технічних характеристик аерофотознімання. Границі знімання повинні бути забезпечені більшою кількістю висотних розпізнавальних точок та для граничних маршрутів виконується суцільна висотна підготовка аерознімків, тобто кожна стереопара повинна бути забезпечена 4-ма висотними точками розміщеними в кутах стереопари в зонах поперечного перекриття і 5-ю висотною розпізнавальною точкою (див. Рис.2).

Рис.2

В даній курсовій роботі запроектована розріджена висотна основа робіт, а по граничних маршрутах погранична підготовка.

Всі запроектовані планові та висотні розпізнавальні точки наносять на карту червоним кольором, планові позначають кружками діаметром 3 мм., а висотні суцільними кружками діаметром 1.5 мм.

В даному проекті планову прив’язку передбачається виконати методом теодолітних ходів та методом прямих і обернених засічок, а висотну методом технічного нівелювання. Результати приведені в таблицях № 1.4, № 1.5.

Характеристика мережі розпізнавальних точок

Таблиця 1.5

В проекті бажано замаркувати приблизно 25% від усієї кількості геодезичних точок.

Прив’язка розпізнавальних точок

Таблиця 1.6

При розрідженій висотній прив’язці довжина ходів технічного нівелювання визначається за формулою:

L=*D*K,

де

D – довжина об’єкта;

C – ширина об’єкта вздовж маршрутів, км;

K – коефіцієнт злому висотних ходів, вибирається в залежності від фізико-географічних умов в межах 1.1-1.5.

При суцільній висотній прив’язці аерознімків довжина ходів технічного нівелювання визначається за формулою:

L=C*(N+1)*K,

де

С – ширина об’єкта вздовж маршрутів, км;

N – кількість маршрутів аерознімання, шт.;

К – коефіцієнт злому висотних ходів, вибирається в залежності від фізико-географічних умов в межах 1.1-1.5 (в моїх розрахунках я вибрав К=1.5).

Розділ II. Підрахунок обсягів робіт. Складання кошторису на комплекс топографо-геодезичних робіт

2.1 Підрахунок обсягів робіт

Підрахунок обсягів польових і камеральних робіт виконують з метою подальшого їх планування: визначення необхідної кількості бригад, транспорту, приладів, складання сіткових і календарних графіків робіт та інше. Встановлені обсяги робіт є вихідними для складання кошторисів на виконання польових і камеральних робіт. Підрахунками обсягів польових і камеральних робіт виконують у відомості форма, якої приводиться в таблиці № 2.1. Її складають в натуральних і трудових показниках на основі таблиць № 1.1, №1.2, №1.3, №1.4, №1.5 та №1.6. Згідно з чинними нормативними документами ЄНВ (польові і камеральні роботи) та “Збірника укрупнених кошторисних розцінок на топографо-геодезичні та картографічні роботи”.

Таблиця № 2.1 заповнюється в такій послідовності:

- в графі 1 вказується нормативний документ, з якого вибирається робота;

- перелік робіт в технологічній послідовності подається в графі 2;

- в графі 3 вказуються одиниці виміру згідно нормативних документів;

- в графі 4 – категорія складності для кожного процесу встановлюється за фізико-географічними умовами району робіт;

- в графі 5 – записується норма часу в днях;

- норма часу на виконані одиниці робіт визначається згідно з вказаними нормативними документами і записується в графу 5;

- обсяг роботи встановлюється згідно з технічним проектом і записується в графу 6;

- обсяг робіт в трудових затратах вираховується за формулою і записується в графу 7:

Qнорм = Q*Н,

де

Q - об’єм натуральних показників;