Сторінка
2

Природно-ресурсний комплекс Коломийського району

Рельєф міста Коломия - рівнинно-терасний, загальний похил поверхні району - на схід. Абсолютна висота міста Коломия - 288,2 м над рівнем моря, абсолютні відмітки урізу води р.Прут (с. Корнич) - 262,3 м.

Територія району лежить у двох великих тектонічних структурах: південно-західній окраїні Східноєвропейської платформи (Волино-Подільської плити) і Передкарпатського передового прогину. Платформенна ділянка займає північно-східну окраїну району (приблизно 1/3 частину), південь і захід займають Зовнішня і Внутрішня зони Підкарпатського передового прогину.

Волино-Подільська плита являє собою схил Українського кристалічного щита. Її кристалічний фундамент занурений під потужну товщу (до 3000 м) палеозойських і мезозойських відкладів, що мають нахил пластів усього 1-2 градуси.

Передкарпатський крайовий прогин є частиною Карпатської геосинкліналі. Внутрішня зона (запрутська, південний схід району) вкрита потужною товщею (до 7000 м) відкладів крейдового, палеогенового і неогенового періодів. Як правило, всі вони морського походження, в окремих місцях зімкнуті в пологі лінійні складки.

Зовнішня зона прогину відокремлена від попередньої (Внутрішньої) лінією розломів. Вона має платформенну структуру з характерними куполоподібними складками і блоковою будовою, що спричинена тектонічними розломами і скидами. Товщина осадочних порід сягає 3000 м. Обидві зони зверху вкриті неогеновими наносами, що складаються з пісковиків, конгломератів, глин, рідше мергелів і вапняків.

Мінерально-сировинний комплекс

Заслуговують па увагу невеликі і забуті нафтові промисли Сдободи, Рунгорської та буро-вугільні родовища Ковалівки, приурочені до Зовнішньої зони прогину. З метасоматичними вапняками тираської свити (верхній тортон) пов'язані промислові поклади: самородної сірки Назірної, які залягають, в покрівлі гіпсів та ангідридів або переверствуються ними. Є поклади газу. В достатній кількості є будівельні матеріали (пісковики, гравій, галечник), в багатьох місцях виходять глини, придатні для виробництва цегли та черепиці. Під час глибоких розвідкових пошуків нафти та газу на території с. Коршів виявлено сірководневі води близькі до Мацестинського родовища на Кавказі. Є кухонна сіль, торф, озокерит.

В східній рівнинній частині району в пониззях річок, де на поверхню підходять підгрунтові води сформувались на низинних болотах торф'яники. Родовища, які використовувались з початку минулого століття як джерело палива знаходяться в районі сіл Торговиця та Велика Кам'янка Особливо значний видобуток торфу і виробництво торф'яних брикетів проводилось в 30-70 роках XX століття і зрешечувалось паливом місцеві села. Після 1980 року видобуток торфу як палива припинився, підприємства були ліквідовані і обладнання передане місцевим колгоспам, які частково розробляли родовища використовуючи торф для виготовлення добрив-компосту.

Відроджується видобуток нафти і газу в районі. Так з 1997 році в Слободі поновили 5 нафтових колодязів (№319, №308, “Казимір”, “Леванківська”, Дельта-І), які дають високоякісну високофракційну нафту без домішок сірки і парафінів. В середньому один колодязь дає 5 тон нафти в місяць. Буруються глибинні свердловини, які на І квартал 2000 року досягли глибини 1200 метрів. Проте, найбільша перспектива мінерально-ресурсного комплексу пов'язана з видобутком газу. Його розпочато в 1995 році, а в кінці 1997 року перший природний газ надійшов до споживачів. Це Дебесловецьке родовище в передгір’ї, де зараз діють 3 свердловини з видобутком природного газу більше 16 тис. m3 на добу в літні період і біля 50 тис м3 на добу в зимовий період. Це дало можливість забезпечити природним газом 17 населених пунктів Корницької зони. Ще потужніше родовище знаходиться на рівнинній східній частині району - Коршівське (Черемхово-Струпківське родовище). Перша черга свердловин в 1999 році давала в літній період 11 тис. м3, а зимою біля 70 тис. м3 природного газу на добу. З пуском в II кварталі 2000 року другої черга родовищ збільшиться видобуток газу літом ще на 16 тис. м3 в рік. Коршівське родовище забезпечуй газом 19 сіл Коршівської і Отинійської зони. В цілому за 1999 рік газові родовища Коломийського району дали 48 млн. м3 газу.

Проводиться дослідження запасів газу в селах: Джурків, Спас, Богоридичин.

Зупинка шахт в Ковалівці в 1963 році пов'язана не тільки з нерентабельністю виробництва, як з “гігантоманією” в ті часи в СРСР. Перспективи поновлення видобутку бурого вугілля можливе при зацікавленості інвесторів до даного проекту, а також більш глибоких досліджень вугільних пластів, які до речі в районі сіл Спас та Микитинці (Косівський район) виходять на поверхню.

Територія плити та Зовнішньої зони складена породами неогенового періоду кайнозойської ери (верхній міоцен): глини, пісковики, гіпси, ангідрити, солі, алевраліти. Внутрішньої зони — породами неогенового періоду (нижній і середній міоцен): конгломерати, пісковики, глини, солі, ангідрити, аргіліти [8].

В кінці палеогену (25 ± 2 млн. років тому) почалося підняття Карпат.

Одночасно відбувалось опускання Передкарпатського крайового протану, що почав заповнюватися потужними товщами (5-7 км) осадочних порід, які називаються маласами. Це продукти руйнування гір, складені конгломератами, пісковиками, мергелями, що виносились у прилеглий морський басейн. Опускань разом з Прикарпатським крайовим прогином зазнавала і Волино-Подільська плита, частина якої відкололась і утворила Зовнішню зону названого прогину. Море, що затопило в неогені згаданий простір, називають Сарматським, яке в зв'язку з підняттям Поділля і Карпат поступово перетворилось у вузьку лагуну і почало відступати у південно-східному напрямку (19-14 млн. років тому). Вслід за відступаючим морем побігли паралельно одна до одної річки. Кінець неогену ознаменувався і другою фазою карпатської складчатості, утворенням розломів у Внутрішніх Карпатах. У результаті горизонтальних стиснень Зовнішня антиклінальна зона Карпат була зірвана по поздовжніх розломах і насунута на внутрішню зону крайового прогину. Насуви в окремих випадках сягають 16-20 км (південний захід району).