Сторінка
3

Лісова рекультивація земель

Неоднаковою є стійкість деревних порід до наявності в атмосфері токсичних речовин і газів. Менш витривалими є шпилькові породи, насамперед тому, що їх асиміляційний апарат, тобто хвоя, функціонує у звичайних умовах З - 5 років. Природно, за цей час за наявності в повітрі шкідливих речовин вони поступово накопичуються у тканинах асиміляційного апарату, досягають критичного рівня і зумовлюють передчасне відмирання шпильок. Листяні породи щорічно скидають листя і дещо полегшують свій стан, якоюсь мірою уникаючи за рахунок цього швидкого отруєння.

Здатність деревних порід витримувати певну забрудненість повітря шкідливими речовинами називають газостійкістю рослин.

Газостійкість деревних порід залежить від декількох чинників і внутрішньо-біологічних особливостей виду, комплексу грунтово-кліматичних умов, температури та вологості повітря, віку рослин, пори року. Впливу шкідливих речовин повітря зазнають насамперед молоді рослини, їх листя і пагони. В оптимальних грунтово-кліматичних умовах газостійкість завжди вища. З підвищенням температури повітря газостійкість рослин знижується. З підвищенням вологості повітря газостійкість також зменшується, оскільки частина газів розчиняється у краплинах води, що сприяє потраплянню на листкову поверхню більшої кількості шкідливих речовин.

Найбільш токсичними речовинами та сполуками для деревних рослин і чагарників вважається сірчаний фтор, фтористий водень, хлориди,двоокис азоту.

За газостійкістю деревні породи поділяються на чотири групи (табл. 6.5).

Таблиця 6. 5

Розподіл деревних порід за їх газостійкістю (за М.І. Калініним, 1994)

Тіневитривалість тією чи іншою мірою виявляється в усіх деревних порід. Однак потреба у сонячному світлі як джерелі енергії притаманна всім зеленим рослинам, зокрема деревним породам. Залежно від конкретних едафічних умов, потреба у сонячному світлі кожної деревної породи зменшується.

Основні лісоутворюючі породи за ступенем тіневитривалості або за ступенем світлолюбності і збільшенням ступеня тіневитривалості розміщуються в такому порядку: акація біла, тамарина, дуб пухнастий, модрина, береза повисла, сосна звичайна, тополя сіра, осика, горіх волоський, ясен звичайний, дуб звичайний (ранній), вільха чорна, дуб звичайний (пізній), береза пухнаста, клен гостролистий, польовий, татарський, явір, дуб північний, черешня, горобина, груша лісова, яблуня лісова, в'яз, липа, вільха, сіра ліщина, бруслина, гордовина, бузина червона і чорна, глід.

Реагування лісоутворюючих порід на тепло характеризується по-перше, тим, що активна життєдіяльність рослин відбувається лише в умовах достатніх температур, коли основний субстрат життєдіяльності - вода - перебуває у рідкому стані, по-друге, тим, що порівняно однакова інтенсивність цих процесів у різних порід спостерігається за різних температур. Крім того, значення максимальних і мінімальних температур, в межах яких деревні організми можуть зберігати життєдіяльність, у різних порід різні. На основі порівняльної оцінки цих особливостей лісоутворюючі породи поділено на такі групи:

q теплолюбні породи: айлант, дуб пухнастий, акація біла, гледичія;

q середньотепловибагливі: дуб звичайний, граб, клен, в'яз, ясен звичайний, бук лісовий, липа, вільха чорна;

q маловибагливі до тепла: осика, вільха сіра, ялина європейська, сосна звичайна, модрина.

Методи створення лісових культур на рекультивованих землях

Основними методами створення лісових культур на рекультивованих землях є сівба і садіння. У практиці лісового господарства найбільшого поширення набуло садіння. Садівний матеріал - сіянці та саджанці - залежно від вирощування, може мати відкриту або закриту кореневу систему. Садівний матеріал з відкритою кореневою системою вирощують звичайним способом. Сіянці та саджанці із закритою кореневою системою вирощують у горщиках, контейнерах, брикетах. Корені рослин до і під час садіння містяться у незруйнованій грудці землі або субстраті.

Сіянці та саджанці більш стійкі до умов навколишнього середовища порівняно зі сходами, які з'являються з насіння. Культури, створені садінням, менше терплять від конкуренції трав'янистої рослинності і вимагають меншої кількості агротехнічних доглядів.

Посіви часто пошкоджуються птахами, гризунами, іншими дикими тваринами. Водночас лісові культури, створені насінням, довговічніші. Коренева система дерев глибше проникає у грунт. коріння не пошкоджується під час пересаджування. Процес сівби технологічно простий і менш трудомісткий порівняно із садінням. Для садіння переважно використовують сіянці 1-3-річного віку. Вони повинні бути добре розвинутими, висотою 10-60см, довжиною кореневої системи 10-30 см. Державними стандартами передбачено також товщину сіянця біля кореневої шийки (див. табл. 6.6.).

У деяких випадках доцільно створювати культури садіння. Вони поділяються на два сорти: 1-й і 2-й. Довжина кореневої системи саджанців повинна становити не менше 20 см для шпилькових порід і не менше 25 см - для листяних.